ВВП: Критика автобіографічної книги Франциска Бергольйо
19. 03. 2024
Мас-медіа повідомляють, що 19 березня 2024 року виходить автобіографічна книга Бергольйо обсягом понад 300 сторінок. У ній Бергольйо також згадує про свою відставку і з цього приводу підкреслює, що це «віддалена гіпотеза», оскільки, за його словами, для його відставки немає «серйозних причин».
Коментар: Ще 2018 року нунцій-емерит в США К. М. Вігано публічно закликав Бергольйо разом з його гомо-мережею піти у відставку, при чому з дуже серйозних причин. Крім того, реальність така, що через своє псевдоєвангеліє (пор. Гал. 1, 8-9) Бергольйо вже сам виключив себе з Церкви. Тому він не може бути її главою, як це підтверджує Святе Письмо, Святі Отці, учителі Церкви і догматична конституція. Незважаючи на це, він далі незаконно окупує папський уряд.
На сторінках автобіографічної книги також згадано історію аргентинської диктатури за режиму генерала Хорхе Р. Відели. Бергольйо зупиняється на неодноразово адресованих йому звинуваченнях, що він об’єднався з диктатурою, а тому у своїй книзі він свідомо представляє себе як рятівник дітей і молоді, що знаходяться під загрозою. Однак Федеральний суд Аргентини розслідував справу Бергольйо щодо співпраці з військовою диктатурою. Сьогодні ще живі свідки, які могли б надати факти та довести, що Бергольйо маніпулює інформацією. Книга фактично є цілеспрямованою апологією злочинів Бергольйо, які він холоднокровно глорифікує.
Бергольйо також торкається теми свого т.зв. старанного захисту людського життя «від зачаття до смерті» і правдиво тут називає аборт «вбивством», яке здійснюють «наймані вбивці». Також правдиво заявляє, що практика «сурогатного материнства» є «нелюдською».
Коментар: Бергольйо сугестивно називає аборт убивством і радикально засуджує лікарів-аборціоністів, називаючи їх найманими вбивцями. Але насправді це знову ж таки його метод психологічної маніпуляції, щоб створити про себе позитивну громадську думку та заглушити оправдану критику противників. Бергольйо публічно нагороджує прихильників масових абортів і екскомунікує священників, які борються за порятунок ненароджених дітей. Єпископи відмовляють у Святому Причасті найвищим політикам США, які виступають за аборти навіть на 9-му місяці, але сам Бергольйо провокативно уділив їм Святе Причастя.
Бергольйо маніпулятивно начебто визнає свої помилки, пишучи: «… я вчинив їх через свою авторитарну позицію, настільки, що мене звинуватили в ультраконсерватизмі».
Коментар: Тут Бергольйо створює враження, що він страждав за захист правовірності. Але насправді він втілює грубий авторитаризм для повної ліквідації правовірності!
У своїй книзі Бергольйо також хоче захистити свою злочинну пропаганду псевдопандемії. Він зловжив своєю узурпованою владою і створив злочинний прецедент для диктатури. В обов’язковому порядку, під загрозою звільнення з посади, він двічі вакцинував увесь Ватикан. Жодна держава не дійшла до такої тоталітарності. Серйозних непідкупних учених, які застерігали від експериментальної вакцинації, він очорнив як шахраїв.
У своїй автобіографії він також захищає та пропагує своє кліматичне та содомітське антиєвангеліє. З одного боку, він пропагує брехню про кліматичну кризу, а з іншого – легалізує та благословляє гріх содомії. Цим він заперечує Спасителя, покаяння і прощення гріхів. Молодь він заохочує не до збереження порядку та здорової дисципліни, але до хаосу, тобто до морального розкладу та злочинності.
Бергольйо пише: «Якщо єпископи вирішать не йти цим шляхом (благословення одностатевих союзів), це не означає, що це перший крок до схизми, бо вчення Церкви не ставиться під сумнів».
Коментар: Реальність така, що Бергольйо не тільки ставить під сумнів вчення Церкви, але й прямо в основі його ліквідує. Це не лише перший крок до схизми, але найвища стадія апостазії Бергольйо – бунт проти Бога Творця і Спасителя. Водночас заперечується суть Символу віри та Декалогу. Це свідчить про те, що під виглядом Католицької Церкви тут вже існує антицерква Нью-Ейдж. Той, хто хоче спастися, повинен радикально відділитися від антиєвангелія Бергольйо, а насамперед від його самогубної «Fiducia supplicans».
Своєю деструктивною діяльністю Бергольйо одночасно нищить і саме папство. Але у своїй книзі він знову маніпулятивно спростовує цю реальність.
Яку мету реалізує Бергольйо своєю автобіографією? Захист і пропаганду шляху апостазії, який він невпинно прокладає і який діаметрально суперечить Святому Письму і Традиції. Цей шлях веде не лише до втрати совісті та розуму, але й до втрати вічного спасіння!
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: ВВП: Критика автобіографічної книги Франциска Бергольйо (19. 03. 2024)
