Instrumentum laboris для єпископів і священників у час, коли папа накликав на себе анатему
12. 11. 2023
Дорогі єпископи та священники!
Кожному з вас зрозуміло, і з кожним днем стає все зрозуміліше, що папський уряд займає особа, яка накликала на себе багатократну анатему за публічний бунт проти Бога і Божих заповідей. Бергольйо руйнує всі основи католицької віри, а крім того, провокативно посвятився сатані в Канаді під керівництвом чародія. Його шлях – це не тільки просування благословення гомосексуальних союзів, але й зловживання церковною структурою, пов’язаною з абсолютним послухом, щоб перетворити Церкву Христа в синагогу сатани. Жоден папа так демонстративно не наголошував на тому, що є намісником Христа на землі і наступником апостола Петра, як це робить Хорхе Бергольйо. А при тому він не є ані намісником Христа, ані наступником апостола Петра. Він пропагує та легалізує найбільші єресі та злочини. Щоб це побачити, не потрібна вища богословська освіта. Реальність його відступництва бачить навіть простий віруючий, і навіть багато невіруючих.
Ви, які є щирі, запитуєте: що нам робити, як діяти в цій ситуації sede vacante?
Візантійський Вселенський Патріархат, який є голосом волаючого в пустелі, представляє вам кілька орієнтаційних вказівок, як діяти далі:
1) Правовірний єпископ мав би призначити у своїй дієцезії на ключові посади правовірних священників. З цими священниками він мав би скласти програму відродження, яку вони мали б реалізувати.
2) Ці повірені єпископом священники мали б мати в кожному деканаті принаймні 2-3 священників, з якими перебували б у тісній співпраці та разом з ними продумували стратегію духовного відродження в конкретних парафіях.
3) Для кращої орієнтації треба розділити священників на декілька груп: найперше на тих, яким дійсно лежить на серці спасіння безсмертних душ і які правдиво усвідомлюють стан Церкви. Потім на священників, які мають добру волю, але зманіпульовані брехливою церковною атмосферою, так що певною мірою паралізовані. А потім на священників, які несхитні в нищенні Церкви і мають внутрішню єдність із духом Бергольйо. Вони, як правило, особливо активні і здатні по всій дієцезії швидко об’єднатися, як зграя вовків, щоб маніпулювати особливо середнім прошарком священства.
4) Щирі священники також повинні знайти у своїй парафії групу чоловіків, принаймні трьох, і встановити систему учнівства. Треба зустрічатися з учнями принаймні раз на тиждень і молитися з ними хоч одну годину. Тоді можуть вирішувати гострі проблеми, які стосуються їх та інших віруючих. Цей осередок був би в напівмертвих парафіях водночас джерелом духовного пробудження. Тоді учні мали б провадити в неділю братні спільноти по домах.
Ця базова спільнота в парафії, тобто основна клітина відродження, повинна мати свою програму.
а) Свята година
Основне – щоб кожен намагався дотримуватись однієї години молитви щодня, особливо т.зв. Святої години з 20:00 до 21:00. Якщо можливо, хай молиться з усією сім’єю або хоча б з одним членом своєї сім’ї. Під час Святої години від понеділка до середи є добре молитися вервицю, визнавати гріхи, висловлювати подяки та прохання, а також співати. У четвер доречно роздумувати над Господніми стражданнями відповідно до Хресної дороги, а в п’ятницю – над останніми словами Ісуса з хреста. У суботу та неділю найкраще роздумувати над таїнствами Христового воскресіння.
б) Святкування неділі
Треба відновити святкування сьомого дня, дня Христового воскресіння. Ідеально було б з 5:00 до 7:00 роздумувати про те, що сталося зранку в день Христового воскресіння, а також про подальші події, пов’язані з воскресінням Христа. О 8:00 або 8:30 було б добре почати роздумувати над правдами, пов’язаними із зісланням Святого Духа на апостолів.
До обіду віруючі мали б взяти участь у Святій Літургії, яку служить правовірний священник. Де немає такої можливості, можуть переживати її духовно.
5) Духовний зміст шляху відродження.
На перше місце треба поставити основні правди віри. Священники хай виділять півтора дня на напівмонаше життя, тобто на братню спільноту. У цей час є простір для священників, щоб помолилися щонайменше три години, а крім того, ще одну годину присвятили роздумам над Божим словом, яке мають у неділю проповідувати віруючим. Водночас тут є можливість для взаємного підбадьорення та створення духовної священничої єдності посвячених Богові осіб. Тоді вони усвідомлять потребу спільної праці для спасіння та відновлення душ у довіреному їм регіоні. У цій братній спільноті вони також поділяться досвідом і програмою, як кожен із них має формувати учнів у своїй парафії. В неділю, в день Господній, члени одного чи кількох живих осередків збираються по домах, тобто йдеться про заснування та зростання домашньої Церкви. Центром духовного пробудження має бути священнича спільнота, яка збирається кожного тижня, найкраще від неділі ввечері до вівторка до обіду, після чого роз’їжджаються.
6) Що є духовною поживою для священничої спільноти і для домашньої церкви? Необхідна чітка візія, чітка програма. Священники мають проповідувати Євангеліє спасіння, тобто вказувати на реальність гріха в сьогоденні, на реальність сучасних залежностей і рабств, а також на те, як себе превентивно захистити, або тому, хто вже ступив на слизьку дорогу, завчасно з любов’ю запропонувати вихід. Передусім необхідно поставити в центр Ісуса та Його відкупительну смерть на хресті, яка є центром нашого спасіння, і постійно наголошувати на цій основі. Необхідно також наголошувати на найосновніших реаліях, які нас сутнісно торкаються і про які ми забуваємо, а саме: смерть, Божий суд і вічність. Кожен повинен зосередитися на меті, якою є вічне життя, а також мусить усвідомлювати небезпеку, яка йому загрожує, – втрату вічного життя та вічне засудження в пеклі.
Не слід також забувати вказувати на приклади справжніх героїв, якими є мученики та святі.
Священники, а потім і їхні учні, в рамках основної програми разом із молитвами мали б вчитися, як на практиці реалізувати наслідування Христа та втілювати в життя Ісусову Нагірну проповідь, бо Євангелієм треба жити, недостатньо лише говорити про нього. Суть Євангелія — втрачати свою душу задля Христа і Євангелія.
Ми повинні щодня бути готовими до смерті, як закликає нас Господь Ісус. Це означає, що ми маємо бути в Божій ласці і не сміємо мати на душі тяжкого гріха.
Віруючі, які переживуть навернення та приймуть практичний стиль наслідування, зможуть самі проводити євангелізацію віч-на-віч: в сім’ї, серед своїх друзів, знайомих, співробітників, так що буде здійснюватися: вівці породжують овець, а пастир має завдання вести та пасти свою отару, захищати її від блудів і єресей, які загрожують душам, а також давати їм здорову науку, тобто вести їх на добре пасовисько.
7) Що мав би робити єпископ як головний пастир?
а) Єпископ з групою вірних священників повинен продумати актуальні пастирські листи, в яких систематично пояснював би поточну ситуацію, щоб вірні мали здорову орієнтацію. Завжди, коли настане духовне пробудження, тобто життя, починається боротьба, виникають проблеми. Якщо Церква мертва, панує фальшивий мир. Дух берголіанської секти надзвичайно активний і підступний. Захищати правди віри означає також виступити проти єресей, а це неможливо без боротьби.
б) Хай єпископ перестане згадувати в Літургії недійсного папу і закличе священників робити те саме.
в) Якщо з Ватикану, тобто через нунція, правовірному єпископу було б надіслано повідомлення, що він має прийняти візитацію з Ватикану, хай радикально відмовиться від неї. Якщо отримає декрет з Ватикану, що «Святіший Отець» закликає його звільнити дієцезію для призначеного Ватиканом наступника, хай він у жодному разі не підкоряється такому наказу. Він уже вийшов з-під прокляття, анатеми, тобто з-під підпорядкування відступницькому Ватикану з недійсним папою, і повертатися назад було б самогубством.
г) Хай продовжує програму відродження дієцезії, тобто священства, семінарій і парафій.
д) Правовірний єпископ не зобов’язаний залишати єпархію у віці 75 років. Хай залишиться так, як це було в Традиції Церкви до реформи Павла VI – аж до смерті. Інакше під фальшивим послухом він дав би місце незаконному ліквідатору Бергольйо, який має на меті роздирати і нищити Боже стадо. Правовірний єпископ ні в якому разі не повинен підкорятися наказам єретика та його секти, яка окупує Ватикан.
е) Навпаки, хай єпископ об’єднається з іншими правовірними єпископами в даній країні і попросить місцевий уряд розірвати дипломатичні відносини з Ватиканом на тій підставі, що Ватикан вже не є католицьким і не може репрезентувати правдиве католицьке вчення та віру. Він руйнує саму її суть і просуває згубну для народу програму. Ідеологія берголіанської секти є деструктивною, антицерковною та антисуспільною.
є) Питання Конференції Єпископів.
Якщо Єпископська Конференція контролюється прихильником Бергольйо, хай окремі єпископи відділяться від цієї конференції. Було б ідеально, якби ця конференція усунула прихильників Бергольйо, а вся єпископська конференція прийняла нову програму – програму відродження в даному народі.
ж) Єпископ також повинен мати братню спільноту, по можливості з 2-3 іншими єпископами. Якщо це неможливо, то з кількома вірними священниками у своїй дієцезії.
Дорогі єпископи та священники, у будь-якому випадку ви повинні починати духовне відродження. Берголіанський Ватикан нестримно падає в прірву. Якщо ви не почнете якнайшвидше, він потягне вас за собою.
+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського (Католицького) Патріархату
+ Методій, ЧСВВр + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
Завантажити: Instrumentum laboris для єпископів і священників у час, коли папа накликав на себе анатему (12. 11. 2023)
