Великоднє пастирське послання-2022
Христос воскрес!
Дорогі брати і сестри!
Воскреслий Ісус привітав жінок словами: «Радуйтеся!», а ввечері звернувся до засмучених апостолів: «Мир вам!». Божий мир, який дає Христос, відрізняється від того, який дає світ. Ісусове привітання і мир пов’язані з Його воскресінням, тобто з перемогою над гріхом і смертю.
В Україні йде війна. Мес-медіа розповсюджують інформацію, яка, однак, не вносить у ваші душі справжній мир. Крім того, велика кількість різноманітної інформації не дозволить вам присвячуватися молитві. Щодня о 21-ій годині я згадую в молитві Україну і вас, щоб ваша віра вистояла у випробуванні, в якому перебуваєте. В цей час я також прошу за воїнів, полеглих на фронті, а також за тих, які відійдуть у вічність в найближчі 24 години. Я прошу Бога, щоб дав їм досконалий жаль за гріхи, щоб так вони врятували свою душу від вічної погибелі. Без цього жалю буде важко спастися.
Особливо прошу чоловіків, щоб запитали себе: Скільки часу протягом дня я присвячую впливу світу через мас-медіа, мобільний телефон чи смартфон, а скільки часу присвячую Богові та своїй безсмертній душі? Не занедбуйте Святу годину! Тримайте молитовні сторожі і моліться зупинки протягом дня. В теперішній час щотижня виділяйте дві години на спільну молитовну зустріч; достатньо, щоб збиралося 2-5 чоловіків. Дух Божий дасть вам, що і як разом молитися у цей час. У молитві віри Бог дасть вам справжній мир, а також через молитву віри діє Божа всемогутність. Так, саме в цій молитві ви можете впливати і на події у світі, бо це не робите ви, а Бог через вас. Пам’ятайте, що перед такою молитвою потрібно, щоб кожен з самого початку прийняв духа покаяння. Досить згадати про свої минулі гріхи та зради Бога і Його заповідей. У кризовий момент апостоли залишили Ісуса, а Петро тричі відрікся Його, але відразу ж каявся і гірко плакав. І саме йому першому з апостолів з’явився Ісус.
Тепер своїм духовним поглядом переживімо кілька моментів, які стосуються Христового воскресіння.
Воїни, які в ніч зі суботи на неділю стерегли Ісусів гріб, розклали вогонь і обходять вхід до гробу. В темному кам’яному гробі лежить мертве Ісусове тіло, загорнуте у плащаницю. Навколо панує тиша… Що відбувається в духовній області? Після смерті Ісуса Його дух зійшов з рук Отця до місця, званого шеол або ад. На цьому місці Він зламав владу ангела, який тримав у полоні духи спочилих праведників.
Тепер дух Ісуса виходить з шеолу і входить до скатованого тіла. Міріади ангелів зосереджують свій погляд на єдиному місці у Всесвіті – на гробі, де лежить мертве тіло Божого Сина. Раптом, у повній тиші і скритості, настає той очікуваний момент – настає воскресіння. Гріб наповнюється яскравим світлом. Найбільша Божа сила перемінює і оживляє мертве Христове тіло ‒ Господь воскресає!!! Це найбільше чудо відбулося через дію всемогутності Бога, який з нічого створив цілий Всесвіт, всі зірки, галактики і нашу Землю.
Воскреслий Господь зі Своїм прославленим тілом, яке вже не підлягає природнім законам, проходить крізь кам’яний гріб, який залишається запечатаним. Воїни далі стережуть гріб, але він уже порожній. Смерть переможена! Ісус є Переможець! Момент воскресіння підтвердив, що Христове Євангеліє є правдою і що Христос є істинним Богом.
Саме в цей час Ісусова Мати перебуває на молитві, не спить, адже настає третій день після смерті Ісуса. Це день, в який Господь обіцяв Своє воскресіння! Глибокий біль, який Вона пережила, ще більше посилював її очікування і прагнення здіснення Його слова: «Син людський… на третій день воскресне!». Вона повністю вірить цьому Божому слову, навіть у цій найважчій пробі, коли всі були пригнічені болем та безнадією.
Пречиста Діва Марія згадує мить Благовіщення, коли Бог вибрав Її за матір Свого Сина. Тоді, коли Вона молилася, Їй з’явився ангел Божий і звістив: «Святий Дух зійде на тебе і сила Всевишнього отінить тебе». Тепер є ніч. Пресвята Богородиця знову молиться. І раптом до Неї приходить… – ні, не архангел Гавриїл, але до Неї приходить сам воскреслий Ісус! Вже не закривавлений і повний ран, але осяяний небесним світлом. Тепер Вона бачить Його у світлі слави, воскреслого. Стоїть перед Ісусом лицем в лице, дивиться на Нього з безмежною радістю! Та радість, яку тепер переживає Пречиста Діва Марія при зустрічі зі своїм воскреслим Сином, перевершує всі страждання її життя! Вона тихо повторює: «Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм».
Завдяки своїй несхитній вірі Вона удостоїлася першою з усіх побачити і пережити Христове воскресіння. Як глибоко Пресвята Мати була з’єднана зі своїм Сином у стражданнях, так глибоко і тепер переживала на собі силу Христового воскресіння. Цей момент радості, щастя і миру неможливо передати словами. Ісус тут стоїть і надприроднім світлом проникає усю її істоту. В глибині душі і духа Вона переживає присутність свого воскреслого Сина – таїнство нового життя, таїнство співвоскресіння. Вона є живим кивотом, новим духовним Єрусалимом, місцем зустрічі та перебування Бога між людьми. В цей момент Вона не тільки усвідомлює глибоку духовну єдність зі своїм Сином, але й дивиться Йому у вічі. Він тут стоїть і з великою любов’ю дивиться на Неї. З Ісусової присутності і без слів випромінює безмежний мир. Вона з глибини серця тихо промовляє: «Є-го-шу-а!.. Ти є Воскресіння і Життя». Діва Марія в глибокій покорі кланяється своєму Сину і Богу, Ісусу Христу. Коли зустріч з воскреслим Господом закінчилася, Вона ще довго дякувала Богові.
Вранці, на світанку, Марія Магдалина і Марія Клеопова були свідками того, що ангел відвалив камінь, а перелякана сторожа зі страху втекла від гробу. Згодом до гробу прийшло декілька жінок і побачили, що гріб відкритий. Їм з’явились два ангели, які сказали: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина? Нема Його тут, Він воскрес, як провістив був». Коли жінки звістили апостолам, що гріб порожній, і переказали слова ангелів, ті їм не повірили. Але Петро з Іваном вирішили з’ясувати, якою є дійсність. Обоє побігли до гробу. Пробігши кілька вулиць, опинилися біля гробу. Іван, оскільки був молодший, прибіг до гробу першим, але всередину не зайшов, тільки нахилився біля входу і побачив лляні полотна. Він відразу ж повірив. Тоді прибіг Петро і обережно зайшов до гробу, а за ним Іван. У Петра почало сильно битися серце: там дійсно не було Ісусового тіла.
Петро сказав Іванові: Тут немає жодних слідів насильства, жодних ознак того, що хтось би вкрав тіло Учителя.
Іван запропонував: Вийдім назовні і огляньмо, як все виглядає навколо.
Збентежені, вони вийшли з гробу.
Петро запитав: Чи ти помітив, що цей важкий камінь не є відвалений, але наче б хтось підняв його в повітря, а потім відкинув десь за три кроки від гробу?
Іван з подивом відповів: Ти правий. Це дивно: на землі є сліди від взуття воїнів і потоптана трава, але між гробом і каменем немає ніякого знаку, який би там залишився, якби хтось відкочував такий тягар!
Петро продовжував: Дивися! Над входом висить частина печатки. Я дивився, що й при вході нема ніяких ознак того, що хтось намагався відвалити камінь залізним ломом. А там є загаслий вогонь. Римські воїни забули тут деякі речі…
Іван здивовано вигукнув з гробу: Поглянь! Тут є поперечні стрічки, якими ми з Никодимом зав’язали велике полотно, коли з поспіхом намастили тіло Ісуса пахучими мастями.
Петро здивовано похитав головою: Не розумію – як стрічки могли залишитися зав’язаними? Ніхто їх не розв’язав, а тіла тут нема.
Обидва апостоли якийсь час стояли і здивовано дивилися один на одного. Тоді Іван сказав: У гробі все в такому порядку, що крадіжка абсолютно виключена.
Петро погодився: Ти правий. Я вже нічого не розумію – ані з тим каменем біля гробу, ані з печатями, ані з полотнами, ані з тими воїнами…
Іван спокійно додав: Єдине реальне рішення, яке я бачу, – це те, що Господь дійсно воскрес. Його кількаразове провіщення про Його воскресіння не було символічним, але реальним!
Коли Петро з Іваном повернулися від гробу, апостоли оточили їх в напруженому очікуванні. Але Петро й надалі був мовчазний і глибоко задуманий. Іван виглядав спокійно, рахувався з тим, що Петро є старший, а тому чекав, що скаже Петро. Але апостоли вже не могли далі чекати – хотіли знати, наскільки правдою є те, що сказала Магдалина. Андрій від імені всіх запитав: Як там біля гробу?
Петро відповів: Він порожній. Всередині є тільки лляні полотна. А хустина, яка була на голові Ісуса, окремо згорнена на іншому місці.
Яків запитав: Що це означає?
Матей мовив: Отож, Магдалина бачила добре.
Іван підтвердив: Так, Магдалина бачила добре, і думаю, що правдою є й те, що вона сказала: що ангел їй звістив, що Христос воскрес.
Після короткого мовчання хтось постукав у двері. Там стояла Магдалина і радісно вигукувала: «Я бачила Господа і Він говорив зі мною!». Апостоли збентежено глянули на неї, але вона, сповнена радості, побігла далі. Через деякий час хтось знову постукав у двері ‒ прийшло декілька жінок і радісно свідчили одна поперед одну: «Ми бачили Господа!».
Що відбувалося в душі апостола Петра? Між ним та Ісусом, як темна тінь, досі була непрощена провина потрійного зречення. Апостола глибоко заторкнули слова ангела: «Скажіть учням, а особливо Петрові». Скільки разів він повторював ці слова! Бажав бачити Ісуса, але не знав, чи Господь дійсно йому простив. Петро чув Магдалину, а після неї інших побожних жінок, і всі приносили радісну вістку: «Ми бачили Господа». Інші апостоли їм не вірили, але Петро не легковажив їхніми словами. Його тягнуло до гробу. Коли туди повернувся, заглянув у гробову печеру. Полотна досі лежали так, як зранку. Нічого не змінилося. Ні ангела, ні Ісуса там не побачив. Він кинувся на землю і почав гірко ридати. Сльози покаяння вже давно змили його провину. Раптом апостол відчув, що хтось обережно доторкнувся до нього, і почув слова: «Мир тобі!». Він підняв голову. Перед ним стояв Ісус. В першу мить Петро не міг говорити, був глибоко зворушений і закрив руками обличчя. Аж за деякий час з болем промовив: «Господи, я Тебе зрадив, я Тебе відрікся». Тоді впав до ніг Ісуса і обмивав їх сльозами. Спаситель не забороняв йому і аж за деякий час підвів апостола. Петро ясно зрозумів, що навіть скеля віри потребує ще глибшого фундаменту покори, щоб здолати підступи пекла.
Ісус з любов’ю промовив до нього: Тому що ти пізнав свою слабкість, Петре, можеш сьогодні пізнати і силу Моєї благодаті.
Але Петро далі розкаяно визнавав: Господи, я слабкий, я Тебе відрікся!
Ісус сказав йому: Петре, сатана хотів пересіяти вас, як пшеницю. Але Я молився за тебе, щоб твоя віра не ослабла, щоб ти, коли навернешся, зміцнював своїх братів.
Петро повторив: Господи, я Тебе відрікся.
Ісус поклав йому руку на плече: Іди і утверджуй своїх братів.
Після цих слів Ісус зник. Душу Петра сповнили безмежний мир і радість. Він знав, що Господь простив йому зраду. Вже нема того, що найбільше його боліло і спричиняло безмірні муки. Ісус йому простив. Він не докоряє йому за зраду. Наче б його човен, який досі кидала сильна буря і який потопав у темних глибинах, тепер опинився в безпечній пристані Божого прощення.
Петро ще деякий час клячав на землі перед гробом. Тоді встав і повернувся до братів. В його вухах звучало: «Іди і утверджуй своїх братів». Він увійшов у дім, який годину тому залишав зі сльозами на очах. Апостоли відразу зауважили, що він схвильований. Петро не змушував їх довго чекати. Він кивнув їм, щоб сіли, а потім повільно, зворушеним голосом, промовив: «Брати, я бачив Господа». На кілька секунд запанувала глибока тиша, лише було чути, як швидко б’ються серця. Апостоли потребували спокою, щоб опам’ятатися. Вони наче прокидалися з глибокого сну. Поступово їм поверталася розважність та віра в Христову обіцянку: «Син Людський має страждати, бути убитий, але на третій день воскресне». Так, ці слова не були лише символом, вони стали найбільшою реальністю.
Дорогі брати і сестри, багато хто з вас в момент життєвого випробування бачить себе в ролі Петра та інших апостолів. Вам здається, що Бог нас покинув, а зло і смерть торжествують остаточну перемогу. Але тоді ми, як апостоли, забуваємо про Божі обітниці, а страх і смуток позбавляють нас віри. Ісус є воскресіння і життя! Він дійсно є з нами по всі дні нашого – і твого – життя. Нехай ангел відкотить камінь невіри від твого серця і через сльози покаяння ти почуєш в глибині своєї душі Ісусів голос та відчуєш Його легкий дотик, поєднаний з глибоким миром, якого світ не може дати. Тоді в годину твоєї смерті – а для декого це може бути вже скоро – ти побачиш і Його обличчя. Пам’ятай: Ісус є з тобою! Але і ти будь з Ним.
Усвідом: якщо ти будеш присвячувати свій час мас-медіа, то дух світу не дасть тобі можливості займатися найважливішим ‒ розмовляти з Богом у молитві. Тому будьте вірні Святій годині. Нехай принаймні 2-5 чоловіків зустрічаються раз на тиждень на молитві. Бог дасть вам світло і силу.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Разом з усіма нашими єпископами благословляю вас на витривалість у вірі.
Патріарх Ілля і ваші єпископи.
24.04.2022
Завантажити: Великоднє пастирське послання-2022
