Зі страхом і трепетом маємо чувати над своїм спасінням
Апостол Павло говорить: «Я умертвляю і поневолюю своє тіло, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним» (1 Кор. 9,27). Під терміном «тіло» апостол не має на увазі тільки невпорядковані людські пристрасті. В нашому тілі діє також житейська гординя. Вона походить з диявольського насіння, яке є в нас, з первородного гріха. Ми носимо його в собі як джерело отрути, і постійно мусимо зі страхом і трепетом чувати, щоб не бути засудженими, бо ми не знаємо, коли Бог покличе нас із цього земного паломництва у вічність. Може бути, що людина лише захоче перейти через дорогу і її зіб’є машина; або сяде в автобус, потрапить в аварію і опиниться на цвинтарі. Скільки молодих людей трагічно помирає! Нещодавно я бачив дерево, у яке кілька днів перед тим врізалась машина з декількома хлопцями ‒ напевно, вони були під впливом алкоголю. Може, їхали з якоїсь дискотеки і закінчили… мабуть, не в небі. У кращому випадку ‒ в чистилищі, якщо не в пеклі. Я наводжу це лише як приклад. Господь Ісус закликає нас усіх: «Будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте» (Мт. 24,44).
Завантажити: Зі страхом і трепетом маємо чувати над своїм спасінням
