Щодня треба усвідомити, що є моїм хрестом
Справді, ми не знаємо ні дня, ні години, і немає нічого певнішого, ніж смерть. Тому потрібно використовувати час. Як? Живою вірою, щоденним вправлянням в упокоренні, тобто в постійному зреченні свого добра, своїх добрих планів і намірів. Ми не повинні триматись своїх уявлень, але давати все до світла і упокорятися за те, що спонтанно зробимо, тобто за свавілля. Але також треба це робити і у відношенні до інших – коли вони щось зроблять неправильно, то замість осуджування треба в дусі упокоритися: «Господи, я ще вдвічі гірший. Я стільки разів робив ту саму, навіть гіршу помилку. До того ж це була така банальна помилка, якої б ця людина ніколи не зробила.» А конкретні труднощі потрібно приймати як хрест. Щодня ми повинні усвідомлювати, що є нашим хрестом – не абстрактним, але конкретним. Зазвичай це питання нашого душевного стану: настрої, страхи, протиріччя, наші уявлення, які в даний час не можуть реалізуватися і яких ми повинні пуститися і т.д. Ми маємо приймати ситуації і обставини такими, які вони є, а не мріяти: що би було, якби… Треба максимально використовувати у вірі ті ситуації, які є.
Завантажити: Щодня треба усвідомити, що є моїм хрестом
