Проповідь Патріарха Іллі на свято Різдва Івана Хрестителя
Події, пов’язані з народженням Івана Хрестителя, нам описує перша глава Євангелія від Луки. Про батьків Івана Хрестителя, Захарію і Єлиcавету Святе Письмо говорить, що вони обоє були праведними в Божих очах і бездоганно виконували всі заповіді і накази Господні. Але у них не було дітей, бо Єлиcавета була неплідна і обоє були вже похилого віку. Захарія був старозавітнім священиком. Коли на нього випала черга виконувати свою священичу службу, він увійшов до храму кадити. Тоді йому з’явився ангел Господній. Коли Захарія побачив його, стривожився і на нього напав страх. Однак ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан» (Лк. 1,13). Але Захарія реагував на це словами: «По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку» (Лк. 1,18). Ангел йому відповів: «Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу» (Лк. 1,19-20).
Отож в Євангелії сказано, що Захарія був покараний за невіру. Однак перед цим написано: «Твоя молитва вислухана». Захарія майже все життя молився і просив за дитину, а коли Бог її йому пообіцяв, не повірив Його словам. А так є і з нами. Часто ми молимося і молимося, просимо і просимо, а коли Бог зробить чудо, не віримо цьому. Звичайно, Бог не робить великі чудеса щодня, але робить малі чуда в нашому житті, на які ми часто сліпі. Але іноді прийде момент, і знаємо, що Бог дійсно зробив чудо. Тоді і нас можуть стосуватися слова: «Андрію, Михайле, Анно, не бійся, твоя молитва вислухана».
Приклад з сучасності. Одне подружжя 14 років не могло мати дітей. Вони молилися і просили у Бога дитину. Але лікарі їм казали: «Ви не будете мати дітей. Це неможливо». Однак Бог зробив чудо, жінка зачала. Її чоловік казав, що коли Бог їх вислухав, то він навіть не міг цьому повірити. Однак Бог, який є Господом і дателем життя, показав, що для Нього немає нічого неможливого. Згодом у них народилося ще троє дітей.
Бог дає конкретне слово, але ми не віримо, що воно здійсниться. Часто, коли Бог до нас говорить і дасть певну обіцянку, приходить проба, подібно як в Авраама. Він також не мав потомка, а Бог йому обіцяв: Будеш мати стільки нащадків, як зірок на небі, як піску на березі моря. Але він також цьому не повірив, тому сам хотів забезпечитись, щоб мати нащадка, і згрішив з рабинею своєї дружини Агар. Цей син був тільки з волі людини. Аж коли Авраам був вже вельми старий, у нього народився Ісаак, який був з обітниці. Отож і Авраам згрішив невірою. А скільки разів Ісус докоряв апостолам за їхню невіру! Навіть коли Христос воскрес, апостоли цьому не повірили. В якому стані вони тоді були? В депресіях, у смутку – усі без винятку. Жінки стукали у двері і казали: «Гріб порожній!». Спершу прийшла Марія Магдалина, потім інші жінки… Аж тоді апостоли вийшли з горниці (і то тільки двоє – Петро та Іван) та йшли розвідати ситуацію. Вони знайшли порожній гріб. До обіду Ісус з’явився апостолу Петру. Петро прийшов до апостолів і сказав: «Христос дійсно воскрес і мені з’явився», – але вони надалі залишилися в невірі. Ісус казав їм: «Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам; і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його й уб’ють, Він же по трьох днях воскресне» (Мр. 10,33-34). Але вони наче не чули, наче були глухими. При цьому Ісус говорив їм це декілька разів. Тільки в Святому Письмі це повторюється тричі. Отож вони мали б думати так: «Ось вже виповнилося те, що Ісус сам про себе передбачив: Він був розп’ятий, помер, і тепер ми очікуємо Його воскресіння». Але вони так не думали, і воскресіння вже не очікували. Наше мислення є дивним: ми віримо в те, що є негативне, але щойно прийде щось позитивне, цього вже не приймаємо, не хочемо цьому вірити. Це мислення первородного гріха, тобто «старої людини» в нас. Однак Тією, яка дійсно вірила Божому слову, була Пресвята Богородиця. Вона стояла під хрестом у вірі, а тому також коли Христос воскрес, не йшла дивитися до гробу. Жінки, які приготували пахощі, щоб намастити тіло Ісуса, йшли до гробу, а потім і апостоли Петро та Іван. Інші апостоли не йшли до гробу зі страху, але Діва Марія не йшла до гробу тому, що вона вже під хрестом вірила, що Христос воскресне і також разом з Ісусом пережила реальність Його воскресіння.
Пресвята Богородиця є для нас прикладом віри. Їй, як і Захарії, з’явився архангел Гавриїл, коли Єлисавета була на шостому місяці вагітності: «Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія» (Лк. 1,26-27). Він сказав їй, що вона стане матір’ю Спасителя. Тоді Богородиця тільки запитала, як це станеться. Ангел їй відповів: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий». Отож це вчинить Святий Дух. А Марія на це відповіла: «Ось, я раба Господня, хай мені буде по слову твоєму» (Лк. 1,35-38). Вона знала, що по-людськи це неможливо, що це протирічить нормальним фізичним законам – зачати без мужа. Вона знала і те, що коли чекатиме дитину, не перебуваючи в подружжі, то згідно закону їй загрожує укаменування. Але вона у вірі і відданості Богу відповіла: «Хай мені буде по слову твоєму!».
Бог дає нам Своє слово і хоче випробувати нашу віру – чи ми Йому віримо. Таким випробуванням пройшов Захарія, Авраам, а також всі апостоли. І нам Бог дає випробування віри в малих, а іноді і у великих речах. Ми повинні усвідомлювати, що Бог всемогутній, і повністю довіряти Йому. Але це не суперечить тому, що маємо використовувати і наш розум, а також брати під увагу природні закони. Однак ми постійно повинні усвідомлювати, що Бог є над цим всім. Він створив цілий Всесвіт, дав життя на нашій планеті, створив людину і вклав у неї та в природу Свої закони. За ними є Божа всемогутність і мудрість. Досить поглянути на все розмаїття і красу життя навколо нас! У всьому бачимо одне чудо за іншим. Нам просто потрібно відкрити очі. Але ми сприймаємо це все як щось звичайне. Навіть над цим не задумаємося, щоб це нас шокувало і щоб ми могли побачити в цьому Божу мудрість. Але Бог, який вклав закони у природу, може зробити і виняток, а виняток – це чудо. Він може зробити і те, що у старця і в неплідної жінки похилого віку народиться дитина, як це було у випадку Захарії і Єлисавети. Далі ангел сказав йому: «Він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед Ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний» (Лк. 1,15-17). Іван Хреститель був також людиною віри. Ісус сказав, що поміж народженими з жінок не було більшого від Івана Хрестителя, бо він готував дорогу для Христа, проповідував покаяння, конкретно вказуючи на Ісуса: «Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу». Він у вірі вказує на Ісуса: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Mр. 1,7-8). Іван Хреститель готує дорогу Ісусові, а потім сам помирає як мученик. Йому відтяли голову за те, що він проповідував Боже слово і не відступив від його вимог. І ми сьогодні, на свято Івана Хрестителя, просімо, щоб і нам Бог дав ласку бачити Христа і сказати так, як Іван Хреститель: «Йому треба рости, мені ж маліти» (Ів. 3,30). Це програма і для нас. Ми всі, що в Христа хрестилися, прийняли Його за свого Спасителя і Господа, також маємо маліти, вмирати собі, своєму егоїзму, і так дати простір, щоб через віру в наших серцях міг жити Христос. А це можна реалізувати тільки через віру. Тому Бог випробовує нашу віру, щоб в нас росла біблійна віра, що базується на Божому слові. А саме ця віра пов’язана з випробуваннями. Однак якщо в них ми стоїмо твердо, у вірі, то потім побачимо Боже чудо і Божу славу. В 11 главі Послання до Євреїв маємо приклади віри: праведники стояли у вірі і вірили Богу, що Він може зробити те, що обіцяв, навіть якщо не бачили виконання обіцяного за свого життя. Так і ми повинні стояти у вірі. Наприклад, коли батьки моляться за навернення своїх дітей, але назовні виглядає, що ситуація є гіршою і гіршою, і вони не бачать результатів, все ж треба стояти у вірі: «Господи, що б не діялося, я вірю, що ця моя дитина не буде навіки пропащою. Я бажаю їй добра, щоб вона була спасенна». Навіть якщо б все виглядало навпаки, треба твердо стояти у вірі, а Бог через цю віру, яка базується на надії на Божу всемогутність і любов, зробить чудо – але аж тоді, коли людина пройде пробою. Іноді Бог зробить його одразу: помолимося і Бог зробить чудо. І таке буває. А іноді людина молиться тиждень, іноді місяць, рік або два, а можливо і 20 років. Але ми повинні стояти у вірі. Бог всемогутній. Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Хай святий Іван Хреститель випросить для нас ласку живої і непохитної віри, щоб ми не зрадили Ісуса в теперішній важкій добі, навіть якщо Бог захоче, щоб ми пожертвували за Нього і за Його закони своїм життям.
Завантажити: Проповідь Патріарха Іллі на свято Різдва Івана Хрестителя
