Божа і наша справедливість
Ісус сказав: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все інше вам додасться» (Мт. 6,33) Що це означає? Я маю шукати дві речі: Царство Боже і Божу справедливість. Що таке Божа справедливість? Це щось інакше ніж моя справедливість. З людською справедливістю ніхто не осягне Божого Царства. Ми повинні прийняти Божу справедливість. Ми повинні її одягти. Хто є таким праведним, як апостол Павло? Ніхто з нас. Хто є таким праведним, як Ісус? Абсолютно ніхто. Але коли зодягнемо Ісусову праведність, то маємо Його праведність. З його праведністю вистоїмо на Божому суді. Як ми повинні зодягти Його праведність? Через віру. Повірити, що Ісус є Бог, усвідомити свої гріхи, віддати Йому їх і повірити, що Він дійсно взяв їх на Себе. Але прийде диявол і підкине вам думку: «Ти цього зовсім не відчуваєш, отож це неправда, твої гріхи і надалі з тобою…». Чому це так? Бо ми ще не вміємо ходити у вірі, ходимо у відчуттях або розумі, але ми повинні навчитися ходити у вірі. Я повинен вміти знову і знову ставати в правді до Божого світла, бо слово Боже говорить: «Якщо ходимо у світлі, як і Він у світлі, то Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха» (1 Ів. 1,7). Отож, умовою є, щоб ми були у світлі. На іншому місці Боже слово говорить, що ми повинні бути перед обличчям Христовим. Це згадується на кількох місцях. Що це означає – бути перед обличчям Христовим? Щоб це не була просто фраза, я повинен знати, що це означає. Це означає усвідомити, що Бог мене бачить, усвідомити Божу присутність – так, наче б я був на Божому суді. Усвідомлю свій гріх, усвідомлю святість Бога, а одночасно і те, що Ісус помер за мене. Можу вірою дивитися Йому в обличчя і бути перед Ним, стояти у світлі, тобто в правді. Скажу: «Господи, я такий, який є. Вчора я обмовив брата, хоча я не хотів зле, але на кінець з цього вийшло зло. Хотів показати на одну злу звичку, а тепер маю з цього докори сумління. Краще було б за нього помолитися, але тепер я, можливо, дав згіршення тому, з ким про це говорив. Хочу добро, а роблю зло. І постійно так роблю. Але тепер даю це до світла». Знову стану перед Христом і скажу: «Господи, чому це так?» Чому? Бо перемога є тільки в Христі. Коли я грішив, то не був у Христі, був в своїй справедливості, у своїй правді, в своїй логіці, у своєму досвіді, але не був у Христі, і тому згрішив. Відчуваю, що згрішив, навіть якщо це дрібниця.
Або я когось обманув. Знав, що якщо скажу правду, буде погано. А коли не скажу правду – знову погано. У той момент вирішував, обдумував, що робити, але не думав про те, де є Ісус. В той момент я вирішував проблему – але без Ісуса. І так я згрішив. Праведний згрішить сім разів на день. А вираз «сім разів» не означає тільки сім разів, а означає багато разів. А це робить праведник! Отож, ми грішимо постійно, але гріх повинен вести мене до усвідомлення того, що потребую Ісуса. А тому, як каже святий Августин: «Щаслива провина, яка дала нам такого великого Спасителя». Але це не означає що буду грішити навмисно. Я повинен боротися з гріхом. Боже слово каже: «Тим, які люблять Бога, все співдіє на добро». Так написано в посланні до Римлян у 8 главі. Там є слово «все». Що це означає? І гріх? І диявол? Так, і гріх, і диявол. Але є одна умова: я повинен любити Ісуса, любити Бога. Якщо Його люблю, то мені співдіє на добро і диявол. Навіть якщо буде мене бити і спокушати, це допомагатиме мені до святості та до більшої покори – навіть якщо іноді й програю. Отож і вороги допомагають мені. Звичайно, я не можу їм відкритися і вірити. Але коли я в правді, то знаю, хто є ворогом. Найбільшим ворогом є диявол. Я повинен любити людей, але коли вони з’єднані з дияволом і брехнею, то не можу одобрювати те. Не можу приймати їхню брехню. Коли їх люблю, мушу сказати їм правду. А коли вони не хочуть чути правди, я повинен за них принаймні молитися або можу приносити якісь жертви. А іноді повинен їх і насварити. Це залежить від того, що в даній ситуації є Божою волею. Тоді це змушує мене молитися за них, бо коли їх насварю, настане певне напруження. Якщо їх насварив згідно Божої волі, то тоді терплю за Христа. Якщо це був лише гнів з імпульсивності, то мушу каятися, бо я згрішив. Якщо я люблю Ісуса, то і це вийде мені на добро. Гріх постійно штовхає мене, тому я постійно потребую Ісуса. Треба постійно питатися: «Де є Ісус?», а не по-людськи вирішувати проблеми.
Завантажити: Божа і наша справедливість
