«Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво…»
Коли померла старенька бабця, за якою я доглядала, її дочка (вона приїхала перед її смертю, живе далеко за межами України) не мала тут нікого з рідні, і тому спільними зусиллями я допомогла їй організувати всі похоронні обряди. На кожному кроці я старалася їй свідчити про Божу допомогу, що треба молитися з живою вірою, просити Бога, але вона до цього ставилась трохи скептично.
Дочка поїхала на цвинтар домовлятися за місце для мами і була впевнена, що маму поховає біля батька. Тут вона мені дзвонить і плаче, каже, що їй сказали, що біля батька немає місця. Називають різні причини, яких вона не розуміє. Я її почала заспокоювати і запропонувала разом помолитися «Під твою милість» з вірою. Матінка Божа випросить в Господа Ісуса допомогу в цій справі. Вона, ковтаючи сльози, повторювала за мною слова молитви. Потім я її спитала, чи вірить, що Господь допоможе їй, що її не лише. А вона сказала: «Так! Так, вірю!» Вона ще раз вернулася на цвинтар за місце для мами.
Коли вона приїхала з цвинтаря, якраз відправлявся парастас. Вона сяяла, як сонце і коли побачила мене, то сказала: «Я вірю, що Господь Ісус це зробив, Він про це постарався!» Далі говорила, що тепер хоче змінити своє життя і рахуватися з Богом. Потім розказала, що коли вернулася на цвинтар і знову почала просити за місце для мами біля батька, то їй сказали, що це можливо. Вона не могла повірити, бо годину тому їй відповіли, що це не можливо. Тоді до неї дійшло, що це справді допомога Божа, що Бог виявив до неї своє милосердя. Я тішилася, що вона отримала маленький досвід Божої доброти і раділа разом з нею. Потім ми разом подякували Матінці Божій за її заступництво. Нехай буде хвала і слава Пречистій Діві Марії – Матінці Божій і нашій Мамі − сильній заступниці за нас перед Богом!
(п.Олена)
