Психологія Євангелія (ІII частина)
Правдива людина вчиться з власних програшів і власного болю. Ставить до світла свої приховані бічні мотиви, згідно яких поводиться. Людина має своє добро, свою правду, свою справедливість, свої інтереси, свої вимоги, свої погляди, своє лінивство… Коли потрібно зробити певний крок, наприклад, виконати свій обов’язок, який в подальшому впливатиме на інших і на певний процес творення доброї справи, то автоматично відчуває опір і неохоту. Студент повинен готуватися до іспиту, але йому приємніше нишпорити в інтернеті. Фальшивою вірою з’єднається з переконанням, що для нього тепер краще не турбуватися про екзамен, а робити щось інше, приємніше. Не хоче бачити наслідки, що провалить екзамен, не закінчить навчання, що матиме проблеми на все життя, розчарує багатьох людей, спричинить близьким біль. Просто людина не хоче ходити в правді, вона свідомо дозволяє себе психологічно обманювати брехнею, яка функціонує сама, вірить їй автоматично, не мусить зрікатися себе. Але якщо повинна робити добро, виконувати обов’язки, бути відповідальною, тут слід застосувати євангелійну психологію – повинна зректися себе (пор.Мк.8,34). Якщо людина правдива, то і це необхідне зречення і терпіння бачить як засіб, що веде до мети. Тому треба мати ясну мету і переконання, що хочу її досягти. Справжня євангелійна психологія повинна вплинути на волю. У ключовий момент, коли людина вирішує, вона повинна мати здорову мотивацію, яка підтримує здорові життєві принципи.
Навернений християнин повинен у щоденних ситуаціях шукати спосіб, як не угасити Духа Божого, а навпаки, як дати простір Божому Духу. Якщо людина хоче діяти з віри, відповідально та мудро, і знає, що конкретно треба зробити, то в її психіці з’явиться система перешкод, які суперечать правді й намагаються цей крок віри гальмувати та паралізувати, або намагаються цілком відвести людину, щоб в даний момент не робила те, що повинна, тобто не виконувала свій обов’язок. Через закорінення у вірі людина повинна навчитися робити конкретне самозречення проти брехливої системи в психіці. Всі високі ідеали, все добро і те, що приносить благословення, пов’язане з правдою і самозреченням. Людина має певну свободу – може приймати рішення, – але коли нею зловживає і втікає від виконання своїх обов’язків, це принесе терпіння і зло. Якщо рушійною силою стає ненависть, пристрасть, помста, то це йде само по собі. Людина здатна приносити навіть великі жертви, не спати, не їсти, тільки щоб реалізувати настирливу ідею зла. Отож повинна зректися себе і виступити проти духа брехні, який з’єднується з обманом в мені, який є в нашій душі через первородний гріх. Знову треба застосувати гасло: «Зречись себе самого». Щоб не робити зла, треба зректися себе, і щоб робити добро, знову потрібне самозречення. Це ознака того, що брехня і зло втілились в нас через первородний гріх, а тому ми автоматично приймаємо імпульси від духа брехні, який водночас дає нам силу для його реалізації. Отож людина повинна виступити не тільки проти зранення у власній душі, проти цілої системи рабства гріха, але і проти духа брехні, якому служить, якщо відкидає Божий голос, голос совісті, і не хоче реалізувати та втілювати добро і правду через віру в Євангеліє. Ця віра відкриває душу Божому Духу, який дає їй і потрібну силу.
(див продовження)
Завантажити: Психологія Євангелія (ІII частина)
