Духовні дари, служіння і діла (1 частина)
Хто пережив обнову у Святому Дусі і свідомо відкрив своє серце Святому Духу, того стосуються слова: «Хіба ви не знаєте, що ви храм Божий, і що Святий Дух живе у вас?» (1 Кор. 6,19). Якщо Він живе в нас, то здійснюється: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий» (1 Кор. 12,4). Отож Святий Дух є подателем і джерелом всіх дарів. Якщо Він перебуває в твоєму серці, то в Ньому маєш і усі Його дари. Але виникає питання: які з них Він хоче виявити саме через тебе. Бог установив так, що дари розвиваються у спільноті Церкви, і також у відповідний час. Деякі люди, відновлені Святим Духом, почали служити відразу ж декількома дарами одночасно – даром тлумачення, даром зцілення…, але це буває рідко.
Хтось переконаний, що просити про духовні дари – це щось, що не дуже потрібно, і що суперечить духу покори і скромності. А дехто каже: «Хіба нам не досить Св. Письма? І для чого тоді маємо Св. Тайни? Прохання про дари призводить лише до духовної гордині. Цього прагнуть переважно ті християни, які бігають за сенсаціями або чудесами. Ми живемо спокійним, чесним християнським життям, і нам достатньо того, що маємо». І з такими поглядами можемо зустрітися навіть серед багатьох справді чесних християн. Вони думають щиро, але говорять з незнання, з неправильного погляду.
Для нас Божа воля об’явлена у Св. Письмі. У першому посланні до Коринтян виразно написано: «Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів!». Тобто ми повинні бажати не недбало і ліниво, але гаряче, і не казати у фальшивій покорі, що я негідний цього. А хто гідний того, щоб бути вічно спасенним? І що більше – дар чи даритель? Бути спасенним означає брати участь у Божому житті. Вічне життя починається вже тут, на землі. А «Бог хоче, щоб усі люди спаслися» (1 Тим. 2,4).
Бог дає духовні дари як необхідну зброю для того, щоб ми легко осягнули спасіння, витривали аж до кінця і з допомогою дарів помогли багатьом увійти в Боже Царство. Апостол Павло наполегливо закликає нас: «Одягніться в повну Божу зброю, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви… Ось чому мусите надягнути повну зброю Божу» (Еф. 6,11-13).
Ми повинні взяти на себе повну зброю Божу – це конкретно об’явлена Божа воля. У цій боротьбі не достатньо покладатися на свої природні дари, на свій інтелект, красномовство, второпність і знання Святого Письма. Це все добре, але цього мало. Твій ворог – не людина, а сили темряви. Дух зла набагато розумніший, ніж всі генії людства. Його інтелект є на іншому рівні, бо він є дух. Ти повинен з ним боротися, бо він є і твоїм ворогом, якщо ти стоїш під прапором Христа. Не просто так Ісус дав учням і апостолам владу виганяти злих духів. І цю силу Він дав також усім, які повністю повірять в Євангеліє: «А тих, які ввірують, будуть супроводити такі ознаки: Ім’ям Моїм виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих кластимуть руки і добре їм стане» (Мр. 16,17-18, пор. Mт. 10,1 і 8).
Тут Ісус говорить ясно, не символічно – перераховує дари, які отримають ті, які в Нього повірять. Усвідом, що тут Ісус не має на увазі лише якусь неясну віру в Нього – тут не йде мова про віру філософів, які вірять в Бога як в когось, хто є далеко. Вони, швидше, виявляють свій погляд замість справжньої віри. Тут Ісус має на увазі таку віру, яку мав Авраам: «Він проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів» (Рим. 4,18). «Перед Божою обітницею Він не піддався зневірі, але скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові, зовсім був певний, що Бог обіцяне спроможен виконати» (Рим. 4,20-21). Такої віри вимагає Ісус, коли каже: «Тих, які ввірують, будуть супроводити такі ознаки…».
Це вже віра як дар – Божа віра, яку дає Святий Дух. Людська віра завжди залишає собі запасний вихід. Людина просить навіть щонайщиріше, щонайголосніше, але в глибині душі сумнівається. Боїться бути висміяною, не здатна пройти періодом випробувань, як Авраам. Про таку людську віру сказано: «Хто вагається, подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина хай собі не думає, що отримає щось від Господа. Людина з подвійною душею не постійна у всіх своїх дорогах» (Як. 1,6-8). Отож, щоб боротися проти сил темряви, ми, слабкі люди, потребуємо повну зброю – не нашу, а Божу! А це власне і є дари, про які апостол пише, що ми повинні їх гаряче бажати, і навіть каже, що треба дбати про кращі дари (пор. 1 Кор. 12,31). Наше життя тут, на землі, це постійна боротьба, тому Ісус закликає нас бути чуйними: «Чувайте і моліться» (Мт. 26,41).
(див продовження)
Завантажити: Духовні дари, служіння і діла (1 частина)
