НАЙВАЖЛИВІШЕ ПИТАННЯ
Дам’янчик (5 років) разом з мамою, татом та дідусем брав участь у маніфестації: «За Бога і за Україну!» Хода зупинилася біля пам’ятника жертвам голодомору. Біля підніжжя було багато свічок, вінків. Мабуть поки читали промову, малий учасник маніфестації уважно розглядав пам’ятник, який був досить промовистий. Він був чорного кольору, зроблений у вигляді хреста, на фоні якого виднілися постаті, наче розп’ятих, скатованих батька і матері, а посередині між ними – маленька дитинка. Дам’янчик почав смикати дідуся за куртку і наполегливо запитував: «Діду, діду, скажи мені, а ці люди любили Ісуса?» Дідусь не хотів відповідати під час промови і махнув внукові, що скаже пізніше, але для хлопчика було дуже важливо знати відповідь. Він знову смикнув дідуся: «Ну, діду, діду, скажи мені, чи ці люди любили Ісуса?» Дідусь зігнувся до внучка і був змушений пояснити, що були такі часи, що люди терпіли, що можливо не всі, але напевно любили Ісуса… Хлопчик далі стояв і уважно вдивлявся в чорні контури пам’ятника. Не знаю, які саме думки вирували в тій малій голівці, напевне Дам’янчик помолився до Господа за душі померлих під час голодомору. А можливо просив і для себе в Ісуса вірності, щоб Його любити аж до смерті та ніколи не зрадити.
(п. Роман)
