ЯКІР ДУШІ МОЄЇ
Ми живемо з сестрою і її чоловіком. Вони були на день народженні і «трохи забагато» відсвяткували, особливо, він. Ми з нього спочатку сміялися, але йому щораз ставало гірше. У нього проблеми з камінням в нирках. Швагро ліг і не міг встати, ані рухатися, побілів. Одного разу вже так було. А він в нас такий, що не молиться, до церкви не ходить. І навіть перед Святою вечерею не молиться, бо не знає як. Він лежить білий і не може поворухнутись. Каже до мене: «Ти бережи її, будь ласка, бо я її дуже люблю. Я відчуваю, що вже відхожу». Сестра впала в паніку, почала плакати. Ми викликали «швидку». Я вийшла на балкон і голосно почала молитися: «Боже, забери в мене все, що я маю. Забери в мене оцінки, які я хочу… Все, що стоїть на перешкоді, щоб Ти міг діяти.» Мені було дуже боляче, бо відходить рідна мені людина. І тут стається чудо: він починає вголос на всю хату молитися «Отче наш» і «Богородице Діво», і «Вірую». Ми були просто в шоці. Звідки він це знає? Моя сестра не знала, що робити. І я не знала, що їй порадити. Я вийшла на балкон, клякнула, плачу і молюся. А вона пішла до нього, клякнула біля дивана і також молилася. І якраз в той момент, коли вони закінчили молитву, приїхала «швидка». Я впевнена, що саме молитва допомогла йому. Потім його врятували.
Після цього я зрозуміла, що як часто я відходжу від Бога, забуваю про Ісуса. Ще раніше ми молилися з сестрою і відкрили з вірою Св. Письмо, а там було: «Ісус – якір душі моєї». Коли я переходжу межу, то Ісус мене завжди зупиняє. Я усвідомила, як часто забуваю про Бога, коли мені добре. А такі моменти настільки мене зупинять, ніби кажуть, що тобі не треба далі йти.
От саме тоді, коли тобі погано, звертаєшся до Бога. Нема більше нікого ближчого, ріднішого, нема іншого, хто міг би допомогти, вся надія тільки на Нього. І я Йому дуже дякую за те воскресіння, і що Він зупиняє мене.
(Таня)
