ПОМНОЖЕННЯ БЕНЗИНИ ЧЕРЕЗ ЖИВУ ВІРУ
Моя сестра мала рак. Ходила на хіміотерапію, але хвороба поступово поширювалась. Вона була для мене великим підбадьоренням, бо мала живу віру. Одного разу, коли приїхала з лікарні на кілька днів додому, просила чоловіка, щоб завіз її на Службу Божу. Він відмовлявся, бо вона слаба, та й бензини є мало. “Павлику, ти не маєш віри!” – сказала на це. Потім він вже погодився. Повертаючись зі Служби Божої, сестра молилася, щоб щасливо доїхали – повторювала Господу: “Хоч до брами!” І машина дійсно дійшла лише до брами, а там зупинилась і на подвір’я її вже треба було пхати.
Оля











