ЗАСУДЖЕНИЙ СПРАВЕДЛИВИМ БОЖИМ ВИРОКОМ
В 13ст. жив в Парижі професор Раймунд Діоссерс, який був дуже вчений, але також дуже гордий. Коли помер, то спочатку молилися біля його труни вдома. Відмовляли молитву: „Покажи мені переступи і гріх мій”. Це слова з книги Йова, які цитували в молитві. Коли священик вимовив ці слова, нараз почули голос: „Я засуджений справедливим Божим вироком”. Усі злякалися, зняли віко з труни, однак все виглядало нормально. Знову молилися ту саму молитву. Мертвий сів і сказав: „Я засуджений справедливим Божим вироком”, – і впав. Усі цим були перелякані, цілий Париж. Єпископи обмірковували, що мають робити. Один з них запропонував: „Почекаємо до завтра, завтра ще раз помолимось.” На другий день зібралось ще більше людей. Знову почали молитись. І коли молились: „Покажи мені переступи і гріх мій”, знову сів і сказав: „Я засуджений справедливим Божим вироком”. При цьому був там присутній один дуже вчений теолог, доктор Бруно. Коли таке побачив, то був так шокований, що відійшов на усамітнення і разом зі своїми приятелями заснували монаший чин Картузіанів.











