Повчальний екзамен

Коли я здавала випускні екзамени в школі, то попросила про молитву сестер в монастирі. Перший екзамен був твір з української мови. Сполягаючи на молитву сестер, я сама, по-правді кажучи, була лінива за нього молитися і також як слід до нього не готувалася.

Коли на екзамені ми писали твір, я, як і всі, скористалася шпаргалкою, яку необережно залишила біля себе на парті. Коли вчителька проходила повз мене, то помітила цю шпаргалку, забрала її і суворо мені сказала, що доброї оцінки я не отримаю.

Я була дуже засмучена з цієї ситуації. Твір майже був написаний і я була впевнена, що цей екзамен вже маю «в кишені». І тут я усвідомила: як собі заслужила, так і маю. Я надмірно надіялася на Боже милосердя. Думала, що мені не треба було дуже за це молитися, бо сестри за мене помоляться, і підготовка моя була дуже слабенька. Дух Святий мене освідчував з моїх гріхів. Мені стало жаль за те все моє недбальство. Коли прийшла додому, то через плач нормально не могла пояснити батькам, що сталося. Вони мене потішали як могли, але мені це не давало спокою. Я пішла до своєї кімнати впала на коліна перед Ісусовим розп’яттям, і стала перепрошувати Господа за свої гріхи, що була лінива молитися, готуватися як слід до екзамену, списувала, надмірно уповала на Боже милосердя… З цілого серця просила Господа Ісуса, щоб змилосердився наді мною, простив гріхи та щоб прославився над екзаменом. Я все віддала в руки Божі і приймала як покуту за гріхи те, що оцінка за твір буде, в кращому випадку, задовільною.

Яке в мене було здивування і радість, коли я почула, що за твір я отримала оцінку добре. Я знала, що це Ісус змилосердився наді мною, Він це зробив. Це Він розмножив свою благодать, там де був мій гріх. Я дякувала Господу Богу за ще один урок від Нього. Не можна надмірно уповати на Його милосердя, що це зранює Його Найсвятіше Серце та пообіцяла так вже не робити і на наступні екзамени старанно готувалася, не забуваючи і про Божу допомогу.

Галя