БУЛА САМА

Влітку, коли була сильна спека, вночі я прокинулася від того, що мені щось не давало дихати. Тоді я була вдома сама, помолилася, думала, що зараз все пройде, засну, але ставало гірше. Я зрозуміла, що треба таки встати. Тиснуло щораз сильніше, мені здалося, що це щось ненормальне, бо ж ніколи раніше такого не було. Я включила диск з страсними піснями, взяла в руки хрест і почала робити покаяння, бо була переконана, що зараз помру. Клячала і каялася. На мене прийшов страх, що я одна, як я буду вмирати, а в думках: «Ага, ага, тобі ніхто не поможе, тебе ніхто не спасе». В душі була пустота і ще взагалі почали приходити сумніви у вірі. Потім я ще раз докладніше перепросила Ісуса, відкрила Св. Письмо, читала та переконалася, що мені не потрібно зараз не знати що, вистачає твердо вірити, що кров Ісусова мене очищує від кожного гріха. В душі прозвучало: «Твердо стій в цій вірі». Я далі молилась, читала Св. Письмо. Вже була третя година, але я далі стояла у вірі, бо важливо до останньої секунди життя вірити Ісусові. Я впевнено повторювала: «Диявол і гріх був, і є переможений!» Це вже сталося, Ісус мене вже спас, а це, що підсувається – суцільна диявольська брехня. Приблизно о четвертій я лягла і заснула. Дякую Ісусові, що Він є мій Спаситель.

(Христина)