МОГЛА МОЛИТИСЬ

Я вчуся в Києві заочно. Мене чекала сесія, тобто цілий місяць потрібно бути в Києві. Вже сама уява про Київ викликала у мене тривогу, як я витримаю: без спільноти, без підтримки. Там  я жила у своїх друзів, які ще не навернені. У них велика сім’я, тому я мала би жити з їхньою донькою в одній кімнаті. Вдома я щодня молилася ранішні розважання, ввечері – святу годинку. А чи будуть умови так молитися там, на квартирі? Що ж я буду робити? Тому я молилася, просила в Ісуса за стійкість і витривалість. Сама молилася і просила спільноту.

Я приїхала в Київ, мене зустріли діти знайомих і відразу кажуть: «Батьки у відпустці цілий місяць, тому ти можеш жити в їхній кімнаті. Все буде добре.» Я аж видихнула і подякувала Богові, бо це дійсно було дуже добре. Вранці я могла встати, коли потребувала, могла молитися, скільки хотіла. А ввечері приблизно в 19:30 діти йшли гуляти і їх не було до 21:30, так що я могла спокійно молитися, співати молебень на цілу квартиру, ніхто мені не заважав. Я дуже вдячна Богові, що Він мені так допомагає. Тільки віддала проблему Господу, а Він відразу діяв.

(Таня)