БОЛИТЬ

На багатьох проповідях, чи реколекціях я неодноразово чув, що терпіння потрібні в нашому духовному житті, що це вияв Божої любові до нас. Однак сам тяжко приймав їх, швидше, намагався їх уникнути. Я, на загал, не маю проблем зі здоров’ям, але сталося, що декілька днів підряд мав постійний біль. Спочатку я панікував, намагався позбутися болю, але бачив, що потрібно його прийняти і навчитися з ним жити.

На молитві не виходило нічого іншого, як стояти перед Богом, дивитися Ісусові в очі, фіксувати біль і усвідомлювати: «Я цього потребую. Це те найкраще, що Ти, Ісусе, хотів мені сьогодні дати. Дякую Тобі!» Я був неспроможний молитися за щось чи за когось, бо всі думки поверталися до одного – болить. Звичайно, я зробив покаяння з чого бачив, а потім намагався збагнути Божу любов у цій ситуації. Аж на третій день я побачив великий хосен: на молитві не було розсіянь, не було байдужості, поверхневості, формальності у відношенні до Бога.  Господь розділив зі мною свій біль, дозволив засмакувати, можливо, одну мільярдну того, що Він витерпів за мене на хресті.  Хіба це не вияв Його любові? Безумовно! Дякую Тобі, Ісусе!

(Сергій, 40р.)