ПРОСИТИ З ВІРОЮ
Від маленької я була спортивною дівчинкою: всюди бігала, вміла робити колесо, сідати на шпагат. Але з часом я почала відчувати сильні болі в суглобі. Біль загострювався. Ми звернулися до лікарів: в обласному центрі не було відповідних спеціалістів, тому ми поїхали до Києва. Нам порадили Національну академію, першого спеціаліста по Україні, який сказав своє слово: «Тут потрібна тільки операція, інакше дитина буде інвалідом. І, взагалі, як ви до цього часу дотягнули?» А мені тоді було 9 років. Це дуже складна операція: двічі дається загальний наркоз, потрібно замінювати суглоб, скручувати шурупами. За певний час їх розкручують… Але і після такої операції не всі діти потім можуть добре ходити, чи взагалі рухатися. І це би коштувало великі гроші. Нас переконували всі спеціалісти, що без операції не обійдеться. І ми стали в чергу. За два місяці мала бути операція.
Ми ще мали одного знайомого лікаря у Львові. Вирішили почути його думку. Весь цей час ми багато молилися, особливо за посередництвом Миколая Чарнецького, просили Бога про світло, що нам робити. Знаючи, що у Львові є мощі цього святого і що він – великий чудотворець, я з великою вірою (мабуть, як ще ніколи в житті) молилася по дорозі до Львова: «Господи мій, всі наймудріші сказали, що має бути операція. Дай цьому лікарю твоє світло, що нам робити». Ми знали багатьох, хто вправляв вивихи, але також знали, що вони можуть щось і поламати. Це ще було до реколекцій і ми добре не орієнтувалися, що звертатися про поміч до таких костоправів – гріх. Цей лікар був простий, поглянув на рентген і сказав: «Та що ж вони там, в Києві, і не знають, що це просто при пологах головка на кістці перекрутилася?». Він за дві хвилини все вправив.
Нас минули складні операції. Говорю це не для того, щоб робити лікарю рекламу, а щоб засвідчити, що це було Боже чудо. Від лікаря ми поїхали на могилу о. М. Чарнецького і подякували Богові за вислухані молитви. Бог допомагає, головне з вірою просити!
(Вероніка, 20р.)
