МИР З СУСІДАМИ
Якось я зауважила, що сусід, з яким ми маємо город в межу, ту межу перекопує, тобто прикопує собі, заходячи аж на наш город. В мені всередині закипіло, але я усвідомлювала, що криком це питання не вирішу. Я повернулася в хату, клякнула, простила йому і ще помолилася, щоб того перекопування не побачила мама, бо буде великий скандал. Це давня проблема. Батьки декілька років тому відпустили сусідам цілий метр, бо ми не хотіли з ніким битися-сваритися, а жити в мирі. Однак люди не вміють пам’ятати доброго.
Цими днями сусіди потребували від батьків підпис, бо оформляють документи на землю. Коли мама побачила межу, справедливо запротестувала, що не поставить свого підпису, поки не буде правильна межа. Батьки домовилися з сусідами, що на наступний день вранці, о 07:30 підуть міряти межу. Мама не могла спати: вона і хотіла бути в мирі з сусідами, але і не могла стерпіти, щоб хтось їй робив кривду. Сама не могла побороти всі ті думки, які вирували в голові, тому вирішила, що ще годинку помолиться. Ситуація в державі також була досить напружена і мама вирішила поєднати цих дві проблеми. Спочатку дала Ісусові свої гріхи і так стала перед Небесним Отцем. Потім, покладаючись на обітницю Ісуса – «Хто перебуває в Мені, а Я – в ньому, той плід приносить щедро», дала Ісусові саму себе і проблеми. А далі, в єдності з Ісусом, в Його імені просила в Небесного Отця: «За мир з сусідами і в Україні». Година пройшла надзвичайно швидко, в серці запанував мир. О 07:30 батьки зустрілись з сусідами, тато провів межу, як є в документах. Сусіди зі всім погоджувалися і мама також, поставили свої підписи і в мирі розійшлися. Навіть більше, за декілька днів ми всі були на городі, сусідка запитала, що мама буде садити, а мама − сусідку. Вони ще й обмінялися насінням. Я стала свідком чуда – результату молитви. Дякую Тобі, Ісусе, що Ти приходиш до нас!
(Соломія, 35р.)
