«СВЯТО»
Внук двічі телефонував мені, щоб я не забула прийти до нього в школу на свято книги. В залі було багато людей, дітей. Мало бути свято. Однак коли почалася сценка, я ніяк не могла зрозуміти, куди я попала. Вибігли дівчатка в чорному, потім старша дівчина також в чорному, роблячи перед собою магічний жест рукою з «чарівною паличкою», заявила, що вона ― велика фея. Я подумки кликала Ісусове ім’я, над собою і над всіма присутніми в залі, щоб Господь охоронив нас від всяких нечистих духів. Далі по сценарію була сцена, де хлопчика, який не хотів читати, ті дівчата закинули в якусь печеру… Потім ще з’явилися гноми… Я більше не слідкувала за тим, що відбувалося на сцені, а тільки молилася. Після «свята» я запитала одну бабцю, що вона думає про побачене. Вона не розуміла, що я маю на увазі. Я уточнила, що вже в Старому Завіті Господь карає смертю, хто через окультизм порушив би І Божу Заповідь. А потім додала: «Воно й не дивно, що сучасні діти такі роздратовані, некеровані, агресивні, бо де тільки можна, всюди до них пхають зло».
Такі свята, нажаль, відбувалися не вперше. Пам’ятаю, минулого року внук також готувався до свята осені і йому дали роль блуду. Суть цього персонажа полягала в тому, щоб заводити дітей в блуд, щоб вони не вчилися(!!!) Коли я довідалася про це, пояснила внуку-першокласнику, що це поганий персонаж і він відмовився грати таку роль. Замість того, щоб зробити подячний вечір за всі дари, які нам Господь з своєї ласки дає, педагоги прививають у дітей симпатію до магічного, окультного, демонського. Молімося, дорогі батьки, щоб настало правдиве пробудження в освіті, щоб Дух Божий мав місце в наших школах і як співається в пісні «і в душах наших діточок».
(п. Ярослава, 57р.)
