МЕРТВИЙ ТОБЕЛ

(ІІІ частина)

«Я дещо знайшов в наплічнику мертвого провідника: чорну вервицю і молитвенник, який отримують підчас Т. Миропомазання, і потім ним користуються ціле життя. Я взяв молитвенник, деякі сторінки вже були вирвані, а коли побачив чисті сторінки, почав записувати про все, що сталося. Написав останнє привітання своїм родичам, своїй дівчині, потім імена нас двох, місце, час, як сталося нещастя і все, що би могло зацікавити тих, які за декілька років знайдуть наші трупи… І тут настав важливий момент в моєму житті! Я почав гортати молитвенник і читати. Мою увагу захопила молитва на вервиці. Я тоді не був віруючим і своєю «побожністю» надто не переймався. Тоді мої погляди були подібні до тих, які ви щойно висловили. Читаючи ті молитви в мене потекли сльози. Пам’ятаю, що я склав свої поранені, закривавлені руки і так молився, як ще ніколи в житті. Молився не за те, щоб врятувати своє життя – це було неможливо, а за щасливу годину смерті. Я перепрошував Бога як міг за свій необдуманий крок, за своє нерозумне рішення йти найнебезпечнішою дорогою. В мене перед очима промайнуло все життя, я побачив багато гріхів, які вчинив, за які також перепрошував Бога. Жалував за них з цілого серця, бо усвідомлював, що ними образив милосердного Бога.

Свою спрагу я тамував снігом і поступово доїв хліб і сало.