ОСЬ ТАК Я СТАВ ЩАСЛИВИМ!
(І частина)
В нашому мікрорайоні відбувалася місія. І в мою школу прийшли монахи та розповідали нам про Бога. Мене вразила розповідь одного священика. На початку уроку він запитав, чи ми хочемо бути щасливі і скільки часу, і як саме уявляємо своє щастя. А потім розповів про себе, як він став щасливим. «Думаю, що всі тут присутні хлопці люблять футбол? – запитав нас монах і ми помахали головами. І я дуже любив футбол. Навіть мріяв грати за «Динамо», тому тренувався кожного дня. Коли падав дощ чи сніг, то це були найнещасливіші дні в моєму житті, бо не можна було грати. Сенсом мого життя був футбол. Моїм кумиром був Блохін. Коли «Динамо» приїхало грати до Львова, я зробив все, щоб бути на тому матчі. У мене був плакат з Блохіним і, як справжній фан, я дерся крізь шалений натовп, щоб мати його особистий автограф. І тут сталося неймовірне – футболіст мене грубо відкинув і щось буркнув в мою адресу. Я вийшов з натовпу і був приголомшений: в одну мить розвіялося все моє щастя. Те, без чого, як здавалося, я не міг жити, що було просто моїм ідолом, в один момент викликало в мене страшну огиду і розчарування. Я вже більше не хотів бути футболістом.
(далі буде)
