БЛАГОСЛОВЕННЯ ЧИ ПРОКЛЯТТЯ ?

Я вчилася на катехитку і вже була на четвертому курсі духовного інституту, але так і не знала правду про гріхи проти І Божої Заповіді. Коли мені, чи комусь вдома ставало погано, тобто «хтось врік», саме мені «довіряли» скидати вроки. Бо я, начебто була побожніша від інших, тому цю справу поручали мені. Робила я це завжди, коли було «потрібно». Функціонувало на 100%, бо я і мої рідні давали цьому віру. І аж наприкінці навчання нам змінили одного викладача і дали іншого священика. Він мав ласку пройти духовними реколекціями, на яких довідався всю правду про окультизм: забобони, скидання вроків, зливання воску і подібне. Звичайно, він також на тих реколекціях прожив глибоке навернення, звірив своє життя в Божі руки. Це було помітно відразу з перших же слів, як тільки він почав пару. Я з великим зацікавленням слухала викладача, який майже «відкривав мені Америку», коли казав, що скидати вроки – це гріх проти І Божої Заповіді.

Від тієї пари пройшло небагато часу, і раз повертаючись з навчання, мені стало погано: боліла голова, нудило, крутився світ. Це бувало часто, бо студентське життя, різні справи, заняття забирали стільки часу і сил, що я переважно поверталася додому, як витиснений лимон. Але я цього якось не враховувала, лише в голові настирливо гуділа одна думка: «Знову врекли». (Такий вислів часто можна чути між дівчатами, жінками. Але насправді ніяких вроків не існує. Це просто гордість, начебто хтось на неї подивився і їй стало погано. Хтось поганий, а вона добра? Це все – диявольська брехня.) Однак цього разу я вирішила боротися, якщо нарешті знаю правду, то хоч тепер почну жити з віри. Я ходила по квартирі, прибирала і говорила Богові: «Господи, я і так гріхів маю багато, тих, які роблю щодня зі слабкості, але цей категорично не хочу робити. Хай від тих вроків помру, але грішити не буду. Ти – мій Лікар, поможи мені, будь ласка». І продовжувала далі працювати, молячись «Царю Небесний».

Приблизно за годину я зауважила, що мене вже не болить голова, не нудить, все пройшло. Я дякувала Богові, що дав мені цей досвід, щоб я не боялася йти за Ним, сповняти Його святі Заповіді і любити Його з усіх сил. Від того часу я вже більше ніколи нікому не скидаю ніяких вроків, а навпаки сотого перестерігаю, хай не вірить у диявольські брехні, а уповає на Бога. Життя з Богом – дійсно чудове, не дайте себе обікрасти всякими забобонами, гороскопами, червоними нитками… «…бо я – Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління, тих, що ненавидять Мене, і творю милість до тисячного покоління тим, що люблять Мене й заповіді Мої бережуть» (Втор.5,9-10)

(п. О.)