ЯК ДИТИНА

Господь допоміг нам відвідати з вертепом родини членів нашої спільноти. Звичайно, не всі ще навернені, не всі моляться, не всі нас розуміють, але на Різдво, ніби падають мури з сердець наших рідних і вони відкриваються для Бога. Одна жінка розповідала, що після того, як до її дому завітав вертеп, чоловік поділився з нею своїми враженнями: «Знаєш, як дали мені того Ісусика потримати на руках, я так хотів Його взяти і поносити по цілій наші хаті, щоб Він прийшов до кожного куточка нашої оселі». «Чому ти цього не зробив?» «Я встидався. Боявся, щоб про мене не подумали, що я на старості років здурів.»

В Різдвяний час Ісус стукає і хто Його приймає, стає наче дитина і це чудово, бо так написано: «Будьте як діти. І хто Царства Божого не прийме як дитина, не увійде до нього» (Лк.18,17).

(п. Євген)