ПОКАЯННЯ
ЧАСТИНА IX
Ашот сидів блідий і був якось особливо зосереджений. Після розповідей дружини і дітей, він поволі, але виразно промовив: «Так, дорогі, сьогодні випадковостей не було. Сьогодні Бог показав і доказав всім нам свою любов! Він був правий! Він полюбив мене тоді, коли я не знав Його, і Він дотримав свого слова – Він був з нами і врятував нас!» Сльози полилися з його очей. Ашот впав на коліна і став гаряче дякувати Богові за те, що Він всім їм врятував життя. Він просив у Бога прощення за свої сумніви і зайві роздумування. Він розповів Йому про своє життя, і що в цьому житті багато чого було не так. Він щиро жалкував, що 35 років прожив без Бога, що стільки часу він не славив Його ім’я. Молитва була довга і щира, Лєночка і діти, які спочатку нічого не зрозуміли, несподівано також стали на коліна і як вміли, стали дякувати Богові за те, що Він в цей день їх врятував. А потім вже разом, в один голос пообіцяли Богові завжди прославляти Його ім’я і з усього серця просили Його жити в їхньому домі та в їхніх серцях…
Вони ще нічого не знали про велику любов Ісуса. Вони ще нічого не знали про Його жертву на Голготі. Вони ще не знали, що викуплені дорогою ціною, ціною Крові Ісуса Христа. Але вони твердо знали, що їх любить Бог. Вони твердо знали, що від тепер вони будуть Йому служити і щодня будуть славити Його ім’я. Вони твердо знали, що тепер їхнє життя буде посвячене Господу Богу і пересвідчити їх в протилежному нікому не вдасться. Тепер вони твердо знали, хто сотворив і небо, і землю, і людину. Вони зрозуміли, що тепер їхнє життя їм не належить, воно належить тільки Богові.
Мир, спокій та радість наповнювали їхні душі. Вони встали з колін новими людьми, які люблять свого Творця – Господа Бога. Це було таким радісним і приємним, що вони були готові обняти цілий світ. Сльози очищення і розкаяння текли з їхніх очей, а уста самі вимовляли ще не зовсім зрозумілі, але такі дорогі, їхнім серцям слова: «Алилуя! Алилуя Господу! Слава нашому Богу! Алилуя!»
На наступний день гелікоптер разом з ними та іншими потерпілими піднявся в повітря. Всі пасажири дивилися в ілюмінатори. Під ними була жахлива картина, стертого з лиця землі за лічені секунди, міста. Це був Спітак, Вірменія (7 грудня 1988р., за 30 секунд це місто було повністю зруйноване землетрусом).
(З газети «Вісник Пришестя», жовтень, 1993)
