РЕВНО ПОМОЛИВСЯ
Декілька днів підряд мені якось важко молилось і я вирішив, що сьогодні помолюся тільки щоденні короткі молитви і піду до роботи. Та щось мені не давало спокою, я вагався, а потім все ж таки вирішив, що залишуся і помолюся як слід – годину внутрішньої молитви. Почав з покаяння, а потім мені на думку прийшла цитата з Св. Письма, що перед іменем Ісуса мусить приклонитися кожне коліно, і кожен язик мусить визнати, що Ісус Христос – Господь. Я спочатку інтенсивно кликав Ісусове ім’я в собі, щоб у мені все приклонилося перед іменем мого Бога. А весь час мені на серці лежала доля України. Я був свідомий, що зараз для нашої держави, без перебільшення, історичні, вирішальні дні, і навіть години. Цей біль за Україну і безсильність, що я нічого не можу зробити, тільки кликати до Господа, спонукали мене волати до Бога з глибини душі. Вголос вимовляв «Ісусе!», а подумки просив: «За президента,… за депутатів,…за весь уряд…». Кликав «Ісусе!», а подумки згадував, як стою над Дніпром і бачу красу Києва та промовляв: «За Київ!» І так проходив особу за особою, місто за містом. В моєму серці розгорілося палке бажання, щоб Ісус прийшов на нашу Україну з силою свого Духа, щоб оживив нас християн, пробудив з байдужості, дав свою перемогу. Саме тут мені згадалося місце в Св. Письмі, коли пророк пророкував над мертвими кістками і прийшов Божий Дух тай вони ожили. Стало з них військо вельми превелике. І я також почав просити Господа, щоб зробив це чудо і в Україні. Молитва була щира і гаряча, мене переповнювала радість, що маю кому вилити свій біль, і що тепер вірю Богові максимально і Він обов’язково мене вислухає.
А потім мені прийшла думка попросити в Бога слово на ту ситуацію, яка склалася в Україні. Я з вірою відкрив Біблію, а там було написано: «Так каже Господь сил: Я ревную за Сіон великими ревнощами… Я повернусь до Сіону і житиму серед Єрусалиму… Єрусалим назветься містом правди… Як це здаватиметься дивним у ту пору в очах останку люду, тож хіба воно буде дивним і в моїх очах?… Ось я спасу народ мій… вони будуть моїм народом, а Я буду їхнім Богом у правді і справедливості. Нехай кріпляться руки ваші, о ви, що чуєте в ці дні ці слова з уст пророків… як ви були прокляттям між народами, так Я спасу вас, і ви будете благословенням. Тож не бійтесь, хай кріпляться ваші руки… Ось що ви маєте робити: говоріть правду одне одному, судіть по правді, щоб мир був у брамах ваших… Любіть, отже, правду і мир! Прийдуть ще народи і мешканці багатьох міст і скажуть: «Ходімо притьмом умилостивити Господа, шукати обличчя Господа сил…» У ті дні десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу юдея й казатимуть: ми підемо з вами, бо ми чули, що БОГ З ВАМИ» (Зах.8)
(п. Володимир, 57р.)
