МОЛЮСЯ І ЗА СВОЮ РОДИНУ
Я щодня молюся за свою сім’ю, а також всю свою родину: за сім’ю своєї сестри і брата. У моєї сестри, яка зараз в Італії, вдома залишився п’ятнадцятирічний син. Одного вечора, я була тоді сама вдома, до мене подзвонила знайома і говорить досить неприємну справу. Вона поверталася з чоловіком додому з роботи і побачила, що на проїжджій частині хтось лежить, а біля нього велосипед. Коли вони підійшли ближче, впізнали, що це мій племінник. Він зовсім не реагував, нічого не говорив, мав відкритий перелом руки – рука просто висіла, а кістка стирчала з боку. Знайома взяла його в свою машину і так чекали «швидку». Однак потрібно, щоб я прийшла, бо лікарі не хочуть його самого забрати в лікарню. В мене почалася паніка: я сама не добре себе почувала, а крім того бігти пішки було дуже далеко. На той час чоловік і син ще були на роботі. Господь мені допоміг зібратися з думками. Я відразу клякнула і почала гаряче молитися: «Ісусе, Матінко Божа, поможіть мені! Господи, поможи мені. Як вийти з цієї ситуації? Я сама нічого не можу робити, я безпорадна… Що робити?»
Як тільки я вимовила ці слова, почула, що приїхав чоловік. Я вибігла до нього і в двох словах розказала, що сталося. Він навіть не заходив до хати, відразу поїхав по племінника. На щастя в районній лікарні був лікар, який відразу зробив хлопцеві рентген. Ситуація була дуже складна, тому чоловік не роздумуючи віз племінника в обласну лікарню. А за той час Бог дав мені думку подзвонити до нашого знайомого лікаря в Івано-Франківську. Він на той момент не був на роботі, але передзвонив до друга, а він прийняв племінника і зробив операцію. Все відбувалося просто блискавично – за годину вже була зроблена операція. По-людськи це просто неможливо, але в Бога нема нічого неможливого.
(п. Галина,58р.)
