ЯК ЗА ЦАРЯ ЙОСАФАТА

У нас мала бути акредитація і всі через це ставали особливо знервовані. У нашої начальниці є «дорадниця». І хоч за посадами ми всі рівні, чомусь начальниця завжди радиться з нею, обговорює всі недоліки нашої праці й інше. І що головне, ця «дорадниця» тісно пов’язана з окультизмом і тому недобре впливає на начальницю. Я за начальницю багато молюся, бо вона страждає від цього впливу: хоч вона старається, щоб у колективі все було добре, але ніколи не виходить добре.

Один документ був недокінчений і вони дві почали вияснювати, хто в цьому винний. І так вони вияснювали, що аж побилися: та в ту кидала окулярами, а та – паперами. Ми стояли під дверима і я собі подумала, що це як за царя Йосафата. На нього війною йшло два війська. Цар Йосафат і весь народ молився і ті війська побилися між собою, так що нікому було нападати на ізраїльтян. Вони тільки пішли позбирати здобич. Ми завжди у всьому були винні. І тепер стоїмо і трясемося, хто буде винний. І правда перемогла, бо нарешті виявився винний той, хто насправді був винний – «дорадниця».

(п. Оля)