ЩОБ НЕ БОЯЛАСЯ
Я проходила курси підвищення кваліфікації вчителів. Та вже стало традицією здавати гроші за екзамени. Я знала, що не можу цього робити, але самій важко вистояти. Якраз в той день, коли мали збирати гроші, Господь мені допоміг: на курсах я познайомилася з однією вчителькою, яка притримувалася тієї ж думки, що і я. Це було буквально за 20 хвилин до того, як до нас підійшли, щоб ми здавали гроші. Ми відповіли, що на солодкий стіл дамо, але наперед платити за екзамени не будемо, тому що цим самі грішимо й інших до гріха спонукаємо. Ця вчителька, виявляється, молилася, щоб Бог послав їй когось, щоб вона не була сама на це випробовування. Ми здали добре екзамени. Я за проект набрала 132 бали зі 140. В передостанній день вчителі почали накривати столи і я підійшла, щоб дати свою лепту, бо ж буду також за столом сидіти. А «організатор» каже: «Ні, ні, не потрібно». Я наполягала: якось не гарно вийде, що я не здавала, а буду сочок попивати з печивом. Проти цього я не маю нічого проти. Однак жінка мене запевнила, що дійсно не потрібно, бо в них ще лишилися гроші. Я подякувала Богові, що так все закерував.
У мене троє діток, робота і я відпросилася, щоб вже не їхати на отримання посвідчення і копії реферату. Через доньку вчителька передала мені документи і ще 10 гривень. Я не розуміла, в чому справа. Коли перепитала доньку, виявилося, що це всім повертали, бо гроші лишилися. Це була несподіванка, хоча не в грошах справа. Думаю, що просто Господь хотів винагородити за стійкість. Хоч було дуже важко, Ісус мене підбадьорив не боятися. Нехай Йому буде за це слава!
(п. Б.)
