ТИ – МОЯ МАМА!
Я жила звичайним світським життям: рано, ввечері молилася, в неділю ставила галочку, що була на Службі Божій, а поміж то була коротка спідниця… Думала, що святими мають бути священики, монахи, монахині, а я такою до неба попаду. Але Бог дав мені терпіння − я мала зоб, який переріс в ракову пухлину. Їх було три. Все не вистачало грошей на операцію. Ми 12 років їздимо з чоловіком на заробітки в Швецію. І все треба було то того, то іншого. Чоловік завжди казав: «Ну, вже на наступний рік підеш на операцію». В мене був критичний стан: шия − груба, я – худа, очі вилазять, задихаюся, ельтероксин мені вже не помагає.
Коли я була маленька, нас залишила мама. Нам було дуже тяжко: тато випивав, нас троє сестричок. Ми жили в селі, ніхто нами не переймався. Ніхто нами не цікавився, як ми живемо. Я була в 5 класі, старша сестричка − в 6, а молодша пішла в перший клас. Ми поняття не мали як господарити. На зиму зібрали картоплю до льоху, вікна не закрили, картопля змерзла. Ми їли ту картоплю. Було дуже скрутно. Ми могли спати на ліжку, а в хаті на столі вода замерзла. Мені було так погано, я плакала, я так хотіла мами. Яка би там вона не була. Вона ж повивала мене. Хай їй Господь за все простить. І я тоді клякнула перед образом Матінки Божої і так з плачем сказала: «Матінко Божа, ти – моя мама!» І Матінка Божа опікувалася мною від маленької.
Тиждень перед від’їздом в Україну мені постійно крутилася в голові одна думка: «Ти маєш відбути прощу з вервичкою в руках і подякувати Марії за всі ласки». Коли ми повернулися з Швеції, чоловік каже: «Їдемо до Львова на операцію». А я кажу: «Почекай, перше маємо поїхати на святе місце, до Матінки Божої».
От я і поїхала. Туди, там і назад ми весь час молилися. Там мене Бог доторкнувся. Я каялася за все своє життя. Всі молитви відбула на колінах, хоч мені здавалося, що їх ніби хтось ножем порізав. Відчула полегшу, щось зі мною сталося, я перемінилася. Після прощі я пішла купляти ліки, а в душі чую голос: «Тобі вже їх не треба». Як не треба? І справді, вони пролежали 3 місяці, а я їх потім викинула, бо їх вже не потребувала. Бог мене зцілив через заступництво Діви Марії. Після того я народила ще двох дітей: хлопчика і дівчинку. Донечку мені подарувала Діва Марія саме на своє день народження, тому я її назвала Марія. Слава Господу за все.
(Л.)
