ЧИ Я ГОТОВА?
Хотіла би поділитися ось таким досвідом: я часто користуюся транспортом, а коли повертаюся додому, начитавшись всіх реклам, якась така добита, пуста, знеохочена і звичайно, незадоволена собою. Я навернулася багато років тому і добре знаю, що той найцінніший Скарб −ІСУСА, в своєму серці мушу пильно берегти, а особливо тоді, коли йду до міста. Знаю також, що «горе світові від спокус», однак звинувачувати можу тільки себе, бо не чуваю. І це повторюється з дня на день. Що ж робити? Я вирішила з цим почати свідомо боротися: як тільки виходила з дому, просила Ісуса про особливу охорону і радикальність в боротьбі з гріхом. Коли у вікні автобуса з’являлася реклама, говорила собі: «Нащо тобі на неї дивитися? І так самі дурноти рекламують, а ще нахапаєш всяких нечистих, окультних духів, почнуть тобі міняти мислення. Потім будеш мати повну голову тої марноти, тільки заважатиме на молитві. Молися і не дивися!» Я з усіх сил намагалася втримати себе, щоб ані одна реклама мене не звела. По дорозі я, до слова, вела духовну боротьбу: кожна пропущена реклама була як перемога на честь Ісуса. А за кожним разом, коли програла, то перепрошувала Ісуса, що так слабенько люблю Його, що не спроможна втратити задля Нього і Євангелії цю свою конкретну цікавість. Коли я з свого боку хоч трохи противилася злу і змагалася за Божу присутність в своїй душі, то Господь давав добрі думки. Нараз почали мені приходити один намір за іншим, за кого можна було би помолитися. Я почала гостріше усвідомлювати минущість часу, і що потрібно його відповідально використати. Аж почало щеміти серце, коли бачила, що і я і всі довкола мене втягнені в якийсь потік марноти, і що ніхто навіть не протиставляється. А ще мені прийшла дуже корисна думка: «Якби ти зараз померла, де би була твоя душа?» Тепер намагаюся майже завжди молитися, щоб бути готовою. А що, якщо наш Господь прийде сьогодні, чи я готова?»
(Вероніка, 38р.)
