БЕЗ БОГА
Коли я спізнала Ісуса, мені дуже хотілося поділитися з своїми близькими друзями Ольгою та Василем. Я їм приносила касети, духовну літературу. Ольга це радо приймала, а її чоловік віднісся дуже вороже. Він відповідав, що йому ці касети грошей не принесуть. Це вже було в кінці літа: настав час викошувати траву. Наближалося свято Успіння Пречистої Діви Марії. Приходить Василь до нас і каже: «Я завтра йду косити город». Я на нього дивлюся, що завтра таке велике свято, не можна цього робити. А він: «В нас лише самі церковні свята, нема коли щось коло хати зробити, гроші у людей заробити». Але мені вдалося його переговорити. Після свята ми вийшли разом з Ольгою і Василем косити городи. Ми з чоловіком свій, а Василь – свій. Наші городи поряд. Перед працею я попросила Божої допомоги і благословення. Чоловік почав косити, а у Василя почалися проблеми з косаркою: то косить, то не косить. Відломилася якась пластмасова частинка, він розбирав косарку, ремонтував, почав нервувати, пішло багато сил. Він декілька разів ремонтував, а потім поїхав і купив нові запчастини, однак косарка не запрацювала ні в той день, ні на другий, ні на третій. Замість одного дня, він втратив три. За три дні ні в себе не зробив, ні в людей не заробив на косовиці. Замість того, щоб заробити гроші, він витратив на косарку. Наближалося свято Усікновення голови Івана Хрестителя, а Василь каже: «Я йду копати до людей рови. Зароблю 150 гривень». Я його переговорювала, щоб не йшов, але він не послухався. Після свята ми розорювали наші городи. Коли зібрали картоплю, приїхав наш син бусом, забрати урожай з городу. Син працював у власника на бусі, який йому дозволяв користуватися машиною у своїх потребах. А коли треба було на наступний день відвезти Василеву картоплю, власник несподівано забирає бус. Василь не має чим забрати картоплю, а вже вечоріло. Тоді син просив свого знайомого, щоб допоміг, а водій каже: «150 гривень». Що Василь в свята заробив, те був змушений віддати.
п. Галина( Тисмениця)
