БОЛІЛА ГОЛОВА
Близько десяти років тому після роботи я поїхав в гості до знайомого і, як в нас часто буває, багато випив. Коли сильно сп’янілий я повертався додому, застудив голову, бо було в цей вечір дуже холодно і сильний зимовий вітер, здавалося, пробирався до самого центру мозку.
Приблизно за два роки після цього я навернувся до Бога: цілком перестав вживати алкоголь, кинув палити, але простуда голови постійно нагадувала мені про мій минулий гріх. Щоразу, коли змінювалася погода, трохи холоднішало, чи дув навіть несильний вітер, мене відразу починала сильно боліти голова. Я завжди брав з собою кашкет, щоб, коли похолодніє, не відчувати знову цього болю. Одного разу ми з друзями молилися Хресну Дорогу, яка в нашому містечку веде на гору до каплички і я мусів молитися з кепкою на голові, хоч віяв лише слабенький вітер. З часу навернення моє духовне життя зростало, я побував на реколекціях, на яких прийняв Ісуса за свого Спасителя, Марію за свою матір, відкрився Святому Духові, почав регулярно читати Біблію, а молитва стала чимось невід’ємним для мого існування. Моя віра зростала, я почав бачити реальні результати молитви: на моїх очах Ісус навертав, оздоровлював, вирішував різні проблеми в мене та в інших людей, які молилися, і за яких молилися. Однак, моя голова все ще залишалася не зціленою. Теоретично знаючи, що Ісусові так само легко зцілити невиліковну хронічну хворобу як і звичайний нежить, я все ж занадто привик до простуди голови і мені ще бракувало твердої віри.
На одній проповіді про віру Святий Дух додав мені особливої відваги твердо повірити, що Бог дійсно робить це чудо – оздоровлює мене. І я почав дякувати Богові за своє оздоровлення. Коли після цього я стояв на протязі, чи сильному вітрі, від яких я уже не ховався, до мене підкрадався страх: «Зараз почне боліти», я протиставляв страхові слова віри: «Я зцілений Всемогутнім Богом! Так є і не може бути по-іншому. Ісусе, довіряю Тобі! Ти це робиш». З цього часу голова мене вже не болить.
Андрій
