МОЛИТОВНА СТОРОЖА ДАЛА СИЛУ ДО ЖИТТЯ
Моя сестра навернулася приблизно рік після одруження. Її чоловік і вся його родина – атеїсти, і тому їй було дуже тяжко жити у віддаленому місті в середовищі невіруючих людей, без контакту з живою спільнотою. Ми з сестрою рідко зустрічалися. Відчувала потребу молитви і знала про її необхідність, але не мала сили ввести її до своїх буднів. За декілька років такого життя, в якому підбадьоренням були короткі молитви впродовж дня, цілком пристосувалася до життєвого стилю свого чоловіка. Зовні її родина виглядала щасливою, але це було щастя без Бога, поверхневе, нетривке. Час від часу усвідомлювала порожнечу своєї душі, прагнула змін, але завживані стереотипи скоро повертали її на старі колії. Зовсім не уявляла, як практично можна було би змінити ситуацію. Коли я зустрівся з сестрою, вона мені про це розповідала. Я запропонував їй, чи не хотіла хоча б на місяць приєднатися до молитовних сторож, які вже були сформовані в нашій парафії. Нехай спробує, але нехай це бере так, що це її сторожа перед Божим обличчям, від якої залежить спасіння не тільки її душі, але і багатьох інших. Було необхідністю прийняти і певну зовнішню форму, інакше би взагалі не мала силу почати. Взяла це дійсно з відповідальністю і почала. Мусіла подолати багато перешкод. Наприклад, коштувало їй великих зусиль, щоб рішуче тривати перед чоловіком на своїй постанові вести нове молитовне життя. До витривалості допомогло їй і те, що бачила, з якою завзятістю він тратить час на свої інтереси. То чого би вона мала встидатися клякнути і молитися в його присутності? Спочатку молилася щодня з 20.00 до 21.00 години. Дійсно мусіла точно дотримуватися призначеного часу на молитву, інакше би відкладала на пізніше, а це би означало наступну поразку. За деякий час взяла ще і годину ранком, перед тим як йшла на роботу. Так утворила постійний денний порядок. Ранком вставала в 4.30год і молилася до 5.30 год. День завершувала молитвою з 20.00 до 21.00 год. В щоденних дрібничках спізнала, як Господь сам про неї піклується, коли бачить її добру волю (напр. гості пішли в 19.55год і подібне). Коли я з нею потім зустрівся, то був збудований – вона сама з захопленням давала свідчення. Аж тепер усвідомлює поверхневість попереднього способу життя. Каже, що годину молитви ніколи би не поміняла за вечори, проведені перед телевізором. Вона в Ісусі знайшла силу подолати подружню кризу, яка сталася в її родині. З Божою допомогою може передати живу віру своїй малій донечці. Тепер дивиться на речі по-іншому – з перспективи вічності.
(Іван, 45 р.)
