ХІРОСІМА І ВЕРВИЦЯ
Під час ІІ-ої світової війни атомна бомба знищила Хіросіму. Залишилася тільки пустиня смерті. Але один маленький будиночок, побудований біля парафіяльної церкви, який був восьмою будовою від центру вибуху, залишився абсолютно непошкодженим. Неймовірно, як це могло статися? Це був парафіяльний дім отців-єзуїтів. Їх вісім там жило. З цієї трагічної ситуації вони вийшли не тільки живі, але і здорові. Один отець-єзуїт Губерт Схіффер мав 30 років, коли стався вибух. Прожив ще 33 роки в доброму здоров’ї, помер в 1982 р. у Франкфурті. В 1976 р. на великому Євхаристійному конгресі в Філадельфії прилюдно дав про це свідчення. Тоді ще жили всі отці єзуїтської спільноти.
Як міг під час такої катастрофи вистояти дім, на якому не було нічого спеціального, виглядав як простенький японський будиночок? Крім іншого, самих єзуїтів досліджувало більше, ніж 200 науковців. Висновки були однакові: ніхто не міг зрозуміти, як ці люди могли вижити посеред масакру, в якому загинуло тисячі людей. А отці знали відповідь. Отець Губерт цю особливу охорону приписував Діві Марії, тому що разом зі своїми братами робив те, що просила Богородиця в Фатімі. Сказав експертам: „Я був в центрі першого атомного вибуху і ще живу. Я живий і здоровий. Мене не зачепила деструкція. Не можете повірити, чи не так? Наш дім нічим не відрізнявся від інших будинків, крім одного: ми кожного дня разом молилися вервицю!”
(„М Роса” за листопад 2006 р. )
