ПІСЛЯ ПОКАЯННЯ Я ВІДЧУЛА ПОЛЕГШЕННЯ
Свідоцтво про те, як Господь вилікував мою зранену душу. Я маю чоловіка і трьох дочок. Коли завагітніла третьою, то чоловік наполягав, щоб я зробила аборт. І мама також переконувала мене, що це тільки кров. Коли я пішла в лікарню, то не наважилася і все таки народила третю дитину. Але на наступний раз мене переконали і я сама пішла, зробила аборт і це повторювалося декілька разів. Після цього я ставала нервова, мене завжди переслідували погані думки, навіть підштовхувало до того, щоб я скочила з балкона. Я мала сильний душевний біль, який зростав. Постійна думка як вдень так і вночі не давала мені спокою: ”Іди до Сповіді! Висповідайся з цих гріхів!” І мама також стала наполягати, щоб я висповідалася, бо і вона мала докори сумління за ці гріхи. Я ходила до Сповіді, але з цих гріхів не сповідалася, встидалася. Я не мала ніякого полегшення, ще дужче мене мучило. Я дуже молилася, почала ходити до церкви, але не допомагало. В мені всередині криком кричало: „Іди до Сповіді!”
У Великий піст, змучена цим болем, я таки наважилася. Коли я раніше наважувалася, то мене щось не пускало: то різні проблеми, хвороби і страх не допускав, щоб я визнала свої гріхи. Але цього разу я бігла і молилась, і просила: „Господи, поможи”. Я довго стояла в черзі і різні думки мене відраджували не говорити цього, але завжди звучало у вухах: „Скажи правду”. І все таки я сказала правду, розкаялася. Після цього я відчула полегшення і думка про самогубство мене полишила. Тепер я маю душевний спокій. Я хочу застерегти всіх жінок, щоб не робили цей тяжкий гріх, щоб не загубили своєї душі!!!
АМ 56 2009 (мама)
