“Мати Божа, рятуй!”
За підпілля я мав такий випадок: батьки мали одного 19-річного сина. Одного дня він не повернувся додому – пропав. Його всюди шукали, але не могли знайти. Батьки переживали чи його хтось не вбив, а навіть хотіли звернутися в міліцію. Родичі були віруючі. Я молився за них і за їхнього сина, від того часу як про це дізнався. Пройшов тиждень, а сина не було. Тут мені Господь дав думку, щоб іти до них і розрадити, потішити їх. По дорозі я молився: “Господи Ісусе, прошу Тебе, дай мені Твоє слово, яке відкриє їхні серця. Ти сам, Ісусе, прийди і принеси в їхні серця мир”. Коли я до них прийшов, побачив, що обидвоє були сповнені смутком, на очах – сльози. І я молився подумки: “Ісусе, Ти є тут. Ти тепер до них промов”. І Ісус прийшов і торкнувся їхніх сердець, і ми всі троє клякнули… На закінчення я їм запропонував: “Може ще помолімся вервицю”. Вони погодилися. Ми помолилися перше таїнство, друге…, я почав п’яте: як Пречиста Діва Марія Ісуса в храмі знайшла. Я пригадав розважання як Діва Марія з болем в серці шукала Ісуса, як Їй було тяжко, і яку велику радість мала, коли Його знайшла. Тато і мама в кожне “Богородице…” вкладали всю свою надію. Ми з вірою просили, щоб Діва Марія його знайшла. І тут, якраз коли ми скінчили цю десятку, відкрилися двері і ввійшов їхній загублений син. Серця тата і мами переповнила радість. Потім син розповів: “Хотів переплисти річку і перейти кордон, але в найглибшому місці попав у вир. Мене почало тягнути вниз. Думав, що загину. Я почав молитись: “Боже, поможи! Мати Божа, рятуй!” І в ту мить, ніби мене щось викинуло з виру майже на берег. Це було чудо. Я сам не знав як це сталося”. Матінка Божа його врятувала і привела.
АМ 13(2005)Священик ( 59р.)
