Слово життя Рим.7,3
«Тим-то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею,
якщо стане жінкою іншому чоловікові;
коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею,
якщо стане жінкою іншому чоловікові»
(від 13.05. до 27.05.2012)
На початку сьомої глави, яка розглядає відношення між нашою порушеною природою і Божим Законом, дано порівняння, що стосується законного подружнього зв’язку між чоловіком і жінкою. Якщо жінка має законного чоловіка, то не може жити з іншим чоловіком. А якщо живе, то це розцінюється як чужоложство. Якщо чоловік помре, то жінка може вийти заміж за іншого чоловіка і це вже не розцінюється як чужоложство, але як правосильний зв’язок, який підтверджений законом.
Наша людська природа є порушена гріхом і порівнюється до жінки, яку зобов’язує закон подружжя. І ми зобов’язані зберігати Божі Заповіді, але проблема є в тому, що через нашу порушену гріхом природу Божі Заповіді не виконуємо. Закон є справедливий і одразу ж освідчує нас з гріха. Звісно ж, Закон пов’язаний і з благословенням. Той, хто його зберігає, має з нього благословення, але ми не спроможні власними силами його дотримувати. Тому Закон власне освідчує нас з гріха, а це до певної міри є позитивним. Це змушує нас шукати допомоги прямо в Бога, а її Бог запропонував нам в особі свого Єдинородного Сина, Який помер за наші гріхи і згідно справедливості виконав Закон тим, що справедливо заплатив за всі наші гріхи. Отож в Христі є виконання Закону. Якщо ми з’єднуємося з Христом, реалізовуємо Тайну Хрещення, якою ми були занурені до Христової смерті (пор.Рим.6,4). Якщо ми в Христі і є з Ним з’єднані через покаяння і віру, то Закон не може звинувачувати нас. Ми померли разом з Христом засуду і карам за наші гріхи, на які засудив нас справедливий Закон.
