BВП: Був Франциск Бергольйо явним єретиком чи ні? (2 частина)
Вислови Святих Отців, Пап і Соборів
Св. Роберт Беллармін: «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Церкви».
Отці Церкви
Св. Єронім: «Інші грішники виключаються з Церкви вироком екскомуніки, але єретики самі виганяють себе і власними діями відокремлюються від Тіла Христового… Нехристиянин ні в якому разі не може бути папою, … не може бути главою тіла, якого не є членом» (Dial contra Lucif.).
Св. Кипріян: «Хто не є християнином, той не є членом Церкви, а явний єретик не є християнином» (lib. 4, epist. 2).
Св. Августин: «Явний єретик не є християнином, тому явний єретик не може бути Папою» (lib. De grat. Christ., kap. 20)
Св. Атанасій: «Явний єретик не є християнином…» (ser.2 Cont.Arian)
Вислови Пап і Соборів про те, що папу-єретика можна судити
Папа Інокентій III (1198): «Римський понтифік може бути суджений людьми, точніше, можуть вказати йому, що він уже засуджений, якщо впав у єресь; бо хто не вірує, той уже засуджений. У такому випадку про нього слід сказати: „Якщо сіль втратить свою солоність, вона не годиться ні на що, хіба щоб люди її викинули й потоптали”» (kanon Si Papa, 40 dist., serm. 2 de consec. pontif.)
VI Вселенський Собор (678-680) посмертно засудив папу Гонорія як єретика та відлучив його від Церкви. Рішення Собору підтвердив папа Лев II.
VIII Вселенський Собор (869-870) підтвердив, що папа Гонорій був справедливо відлучений від Церкви, оскільки був оскаржений в єресі. Рішення Собору підтвердив папа Адріан II.
Догматична булла «Cum ex apostolatus officio» (папа Павло IV, 1559)
«Єпископ… або кардинал… Римської Церкви, навіть якщо би був… Римським Папою, якщо до свого призначення на пост кардинала або до свого обрання на Папу Римського відхилився від католицької віри і впав у єресь, то він був призначений або обраний недійсно і нечинно, навіть якщо й був одноголосно обраний усіма кардиналами».
«…не має правосильності і взагалі не може нікому надавати якусь певність чи якесь право».
«Усім, які були таким чином (як єретики) підвищені на уряд єпископів, архиєпископів, патріархів чи примасів, кардиналів чи Римського Понтифіка, було надано… недійсну легітимність їхнього управління».
«… дозволяється безкарно будь-коли відмовитися від обов’язкового послуху та відданості цим… та сторонитися їх як чародіїв, поган, розпусниць і архиєретиків» (див. §6 та §7)
Павло IV наприкінці Догматичної булли проголошує: «Нікому не дозволено змінювати цей документ… або зухвало виступати проти нього. Якщо б хтось спробував це зробити, нехай знає, що накличе на себе гнів Всемогутнього Бога».
Вчителі Церкви
Св. кардинал Роберт Беллармін: «Папа, який є явним єретиком, автоматично перестає бути папою і главою, так само як автоматично перестає бути християнином і членом Тіла Церкви. А тому Церква може його судити і карати» (De Romano Pontifice, II, 30).
«Аргументи авторитету та аргументи розуму доводять, що явний єретик ipso facto є позбавлений влади. Аргумент авторитету опирається на св. Павла (послання до Тита, 3), який наказує уникати єретика після двох попереджень, тобто після того, як він явно покаже свою непоступливість. Така особа іpso facto вже виключена ще до публічної екскомуніки або судового рішення».
«Церква була б в найжалюгіднішому стані, якби була змушена визнати за свого пастиря вовка, який явно розриває овець».
«Тому вірна думка, що папа, який є явним єретиком, перестає бути папою і головою, так само, як перестає бути християнином і членом тіла Церкви; і з цієї причини він може бути засуджений і покараний Церквою. Це думка всіх святих отців Церкви, які вчать, що явні єретики негайно втрачають будь-яку юрисдикцію, а особливо це погляд св. Кипріяна» (lib. 4, epist. 2).
Св. Антоній Флорентійський: «У випадку, якщо папа стає єретиком, на підставі лише цього факту і без будь-якого подальшого вироку він відлучений від Церкви. Голова, відділена від тіла, не може бути головою того самого тіла, від якого вона була відтята».
Св. Франциск Сальський: «Коли папа є явним єретиком, він ipso facto втрачає свій уряд і опиняється поза Церквою».
Св. Альфонс Ліґуорі: «Якби Бог допустив, щоб папа став затятим і бунтівним єретиком, силою цього факту він перестав би бути папою, а апостольський престол був би вакантним (sede vacante)».
Церковне право
Вернц-Відаль «Канонічне право» (1943): «Через загальновідому і відкрито проголошену єресь Папа Римський, якщо впаде в єресь, вважається через сам факт (ipso facto) позбавленим юрисдикції ще до будь-якого декларативного рішення Церкви».
Удальрікус Бесте «Вступ до Кодексу» (1946): «Чимало каноністів навчають, що, окрім смерті та абдикації, папську гідність можна втратити і впавши до певного божевілля, яке юридично прирівнюється до смерті, а також через явне і запекле єретичне вчення. У другому випадку папа автоматично втратив би свою владу, і дійсно, навіть без винесення жодного вироку, оскільки Перший Престол (тобто Престол Петра) ніхто не судить… Якщо папа впадає в єресь, він перестає бути членом Церкви. Той, хто не є членом якоїсь організації, звичайно, не може бути її головою».
Матеус Короната «Інституції канонічного права» (1950): «Той, хто відкрито визнає єресь, ставить себе поза Церквою, і навряд чи Христос збереже примат Своєї Церкви для такого негідника. Отож, якщо б Папа Римський проголошував єресь, то ще до будь-якого вироку він втратив би свою владу».
Тепер перед Католицькою Церквою стоїть найважливіший обов’язок – оприлюднити, чи був папа Франциск явним єретиком, чи ні. Цей обов’язок не можна ігнорувати мовчанням чи самими фразами.
Завантажити: BВП: Був Франциск Бергольйо явним єретиком чи ні? (2 частина)
