ЯК НАСТАЛИ ЗМІНИ?
“Сталося це під час двох режимів, які намагалися підпорядковати народ жорстоким диктаторам. Ситуація дійшла до краю і віруючі об’єдналися: “Якщо Бог живий, мусимо до Нього кликати”. За влади Аміна було ув’язнено багато духовних осіб, тому люди були змушені втікати в ліси, де цілими ночами взивали до Бога: “Просимо Тебе, згадай про нас, прийди до нашого народу”. Молитви тривали не день, не місяць, а цілих два роки. Переслідуваним, що ховалися в лісах, потайки носили їжу. Вони там боролися – молитвою. За два роки настали зміни: танзанська армія скинула Аміна, але ситуація не покращилася. В 1984 р. ми змобілізувалися: поки нам Господь дає силу, будемо молитися за таку владу, яка має страх Божий. І хоч пастирі були ув’язнені, вірні самі приходили до храмів і молилися. І тоді ми бачили як на парафії зійшла Божа присутність. Ми йшли до церкви і бачили туманну хмару Божої присутності. Чим більше ми молилися, тим густішою вона ставала. Ми її відчували, це було щось таке як напруга в повітрі. Люди наверталися. Військові, які нещодавно ув’язнювали вірних, кидали зброю і посвячували своє життя Господу Ісусу. Люди просили прощення. Це було прекрасно. Після періоду, коли ми день і ніч шукали Бога, настали зміни, але ми далі продовжували спільно молитися. Ми були свідками справжнього пробудження. Люди приходили до Бога, приймали хрещення Святим Духом, діяли дари Святого Духа, проповідувалася Євангелія. Ще й до сьогодні там стаються чуда, вірні адорують Господа, плачуть, роблять покаяння, кличуть до Бога, щоб потряс цілим світом і дав своє світло. Це щось неймовірне, наш Бог дуже добрий”.
