КЛАРА

Коротка подія, яка відбулася в Будапешті у 1937р. Були дві подруги. Одна називалася Клара, друга – Анна. Клара була побожною, ходила до костела, приступала до Святого Причастя. Анна була байдужа, не цікавилася Божими речами. Жила заможно, але без Бога. Завжди в неділю з чоловіком виїжджали машиною на прогулянку і поверталися ввечері, з Богом не рахували. Коли ж одного разу в неділю поверталися додому, нараз навпроти їх осліпило різке світло якоїсь машини, удар… Анна відчула великий біль, це був смертельний удар; відразу опинилася на вічності. Через декілька днів Клара мала дивний сон. Був дуже живий. У сні побачила подругу Анну, яка розповідала їй все про своє життя. Вкінці сказала: „Не молися за мене, я в пеклі.” Потім додала: „Я і тебе тепер ненавиджу, ми всіх ненавидимо, але Бог допустив і я мушу сказати тобі правду. Я змушена це зробити.” Розповіла їй всі подробиці, чому є в пеклі. Говорила також про терпіння в пеклі, яке воно жахливе, про всі ті болі, безнадію, ненависть і біль, який має душа. Клара прокинулась, була стривожена і перелякана, вже не могла спати. Перше, що зранку зробила – бігла до костела. Коли повернулася, то зауважила, що в поштовій скринці лежить якийсь лист. Відкрила його – це був лист від тої Анни – там було написано: „Я в пеклі, я навіки засуджена, не молися за мене. Анна.”