НАДЗВИЧАЙНА БЕЗПЕКА
«Чому ти провокуєш до ризику своїх дітей?» − запитав один із трьох єгипетських офіцерів. Ахмеда арештовували багато разів за те, що він поширював віру і роздавав християнську літературу. Але для нього кожен допит був нагодою свідчити про Христа. «Безпека моїх дітей не залежить від мене, − спокійно відповів він офіцерові. – Вона залежить від Бога.» «Чому ви не хочете слухатися уряду?» − спитав головний офіцер. «Я не перестану розповідати про Ісуса, тому що Він – Дорога Правди, − сказав Ахмед. – Ісус змінив моє серце.» Офіцери розпитували його про таємно видану християнську літературу, про деяких християн і про їхню діяльність. Але Ахмед мовчав. «Я не сказав їм нічого, − розповідав він згодом. – Я не стану зрадником Христового Тіла.» Коли вони попросили його шпигувати за християнами і доносити на них міліції, Ахмед відповів їм: «Це – не моя робота». Іншого разу міліція спіймала Ахмеда в Туреччині і допитувала за те, що в його сумках була християнська література. «Якщо ви не відповідатимете на наші запитання і не допоможете нам, ми затримаємо вас за те, що ви є порушником спокою турецьких порядків,» − переконувала його міліція. «Ісус не каже нам бути порушниками спокою порядків, − відповів Ахмед. – Він хоче, щоб ми свідчили про Його любов і прощення».
(з книги надзвичайна посвята)
