СМЕРТЬ ТАТА
Після реколекцій тато дістав одну дуже добру рису – страх перед гріхом. Він регулярно відвідував Святу Літургію, досить часто сповідався, не крав, не матюкався. Та все ж людина, не читаючи Божого Слова і не маючи живої біблійної спільноти, з часом холоне. Це сталося і з моїм батьком. Він не переставав брати участь у Службі Божій, старався не грішити, але вже не з тою ревністю, як на початку навернення. Як і в кожній родині, в нас траплялися різні проблеми, бували хвороби і ми молилися за вирішення цих проблем, та я усвідомив, що найважливіша проблема – спасіння – не стоїть на першому місці в моїх молитвах. Усвідомлюючи, що саме ходіння до храму не спасає, я почав просити Бога: “Боже, насамперед спасай наші душі, а вже потім зцілюй, якщо це не зашкодить спасінню”. З цього часу я віддав себе і всіх нас в Божі руки з молитвою «Ісусе, довіряю Тобі». Господь ніби чекав, щоб хтось довірив Йому справу спасіння тата.. В тата почалися проблеми зі здоров’ям, переніс операцію, яка заставила його серйозніше задуматися над собою. Твердіше, ніж перед тим, він зробив постанову: вже не буду пити… Ніколи! Після операції він не почувався добре, але ми думали, що все мине, та стан здоров’я не покращувався. Я далі просив: “Боже, насамперед спасай татову душу! ” Я спонукав батька, щоб приступив до Сповіді, але тато зволікав – не мав сили їхати, а вдома сповідатися не хотів, бо стидався сповідатися перед знайомими священиками. Минуло близько місяця, та до загальної обезсиленості додалися нові проблеми – через закупорку вен набрякла нога, потім почала підніматися температура. Ми вже думали, чи не поїхати в медінститут. Такий стан здоров’я допоміг татові зробити крок, який він давно мріяв і намагався зробити, але досі йому не вдавалось – він кинув палити. Одного дня я не стримався: “Чому ви, лікуючи тіло, забуваєте про головне – про покаяння, навіть перед операцією не висповідалися.” Я запропонував привести священика. Тато погодився. За кілька годин приїхав священик, і з великою ревністю почав працювати над очищенням татової душі в Тайні Покаяння. Після півгодинної Сповіді уділив татові Тайну Оливопомазання, підбадьорив батька, ми разом заспівали Богові «За все Тобі я дякую», а приблизно за 31 годину Господь, несподівано для нас, забрав його душу, підготовлену до вічності Його чудесним Провидінням. Я був вдома і про його смерть не знав, але якраз в цей час молився вервицю до Божого Милосердя. Мені прийшла думка, що тато може померти, але в моєму серці був мир: я усвідомлював, що зараз є час, коли, можливо, він найкраще в цілому житті готовий до неї. Так сталося тому, що за нього молилися: родина, моя спільнота та деякі священики, які тата знали.
(Микола)
