ГОСПОДЬ МЕНЕ ВИЗВОЛИВ
Це болюча тема, але я би хотіла про це засвідчити, може комусь допоможе. Коли я вчилася у восьмому класі, ходила на баскетбол, одна дівчина мені сказала: «Ти груба». Мене це дуже зранило. Коли потім стала перед дзеркалом, мені здалося, що так воно дійсно є, хоч я була нормальна дівчина. Від того часу я намагалася похудати різними методами. Це було рабство, яке мене сильно поневолювало. А потім в моєму житті настав такий етап, що я не їла взагалі, хіба що трохи сухарів на день, і більше нічого, але паралельно серйозно займалася спортом. Потім його залишила, але моєю ціллю було: похудати. Маю 171см, а важила 48кг. Нещодавно переглядала свої фотографії і мені стало аж страшно як я тоді виглядала. Люди навіть мене питалися, чи я не збираюся померти… Мушу сказати, що це страшне рабство: тільки щось з’їш і тобі вже здається, що ти відразу прибрала. Дякую Богові, що змінив моє життя. Сталося це тоді, коли мій організм вже не приймав їжу. Що з’їла, то вертала. Або прийшли такі болі, аж мене викручувало. Мама мені вимолила, що я поїхала на реколекції, після яких я поступово почала їсти. Мама і сестра за мене далі молилися. Господь мені показав, що я веду поганий спосіб життя. Я почала з того робити покаяння, сповідатися. Почала трохи більше їсти, але ті думки і далі мене переслідували. Мала депресію з того, що поправилася. Я намагалася робити щире покаяння і аж за рік на одних реколекціях Господь відкрив мені, що це серйозний гріх – культ тіла. Згодом почула про іншу дівчину, яка з цього не вибралася і тоді я ще більше зрозуміла. Я почала дякувати Богові за те, що мене врятував, бо ж я могла померти. Від такого нездорового способу життя були і інші проблеми зі здоров’ям, але і з них мене Ісус оздоровив. Коли мені сказали, що я поправилася, то мене це трохи заболіло. Я витривало відрікалася тих думок, а цього літа, коли мені це хтось сказав, то мене вже не боліло, навіть була спроможна з цього і засміятися. Людина через свою марнославну пиху так легко відкриється такому хворому мисленню. Однак тривало дев’ять років, щоб я вибралася з цього рабства. Хотіла би сказати передовсім дівчатам, що за таким мисленням є дух смерті, і якби не молитви моєї мами і сестри, хто знає, де би я сьогодні була… Але найважливіше, що мені Бог дав, не було здоров’я душі і тіла, але що я спізнала Господа Ісуса. В Ньому маю вічне життя!
(Г.,25р.)
