ПІСТ І МОЛИТВА
Моїй родині запропонували приєднатися молитвою і постом до великої духовної справи. Дійсно, йшлося про життя чи смерть тисяч, а можливо і мільйонів. Ми мали триденний піст на воді і намагалися якомога більше молитися. На другий день мені почало робитися погано, а коли встала на нічну сторожу, то сильно нудило і боліла голова. На молитві жертвувала і цей фізичний стан за намір, в якому молилися. Але бачила, що якось в своєму серці незадоволена з того, як чуюся і хоч знала, що це неправильно, що я за все своє життя до навернення вартую ще не такого покарання. І тут мені пригадалися слова з розважань про Христові терпіння: «За мої гріхи я засуджена на кару смерті. Ісусе, згадай мене!» Я почала повторю-вати це речення. Лягла і знала, що тяжко буде заснути в такому стані, але вирішила, що хоч би мала цілу ніч повторювати це речення і настановляти себе, що це все – справедливо, що Бог не буває несправедливим, то ця духовна боротьба вартує того. Раптом за декілька хвилин Дух Божий, який був за цим покаянним визнанням, дав мені такий мир і сокрушив моє серце, що мені стало аж солодко, що можу хоч трохи терпіти. Вранці на моє велике здивування, я почувалася добре, але не це головне. Дякую Ісусові за те, що любить мене, чекає мене і хоче одного – мого охочого серця!
(Оксана, 36р.)
