Роздуми над посланням до Римлян 7,9-12
У віршах 9-12 говориться про Закон, про заповіді, про гріх, смерть, убивання… Знову наголошується на тому, що закон є святий, і заповідь свята, і праведна і добра. Сказано, що коли прийшла заповідь, гріх ожив, а я помер. Отож заповідь, яка мала б мені дати життя, принесла мені смерть. Тут вказано на таїнство гріха, що гріх зловживає Божими заповідями. Гріх мене обманув і убив заповідями.
В 14 вірші сказано, що закон є духовний, а я – тілесний, запроданий гріху. Тут пояснюється, що я не розумію того, що роблю, і що не роблю те, що хочу, отож не дію згідно свого сумління, але чиню те, що ненавиджу. Тут знову вказано на скритість і підступність духовної реальності, яка називається гріхом.
Отож закон і заповіді, хоч є Божі і святі, не мають сили звільнити людину від гріха. Сила гріха є над нашим мисленням. Вона закорінена глибоко в душі, панує над нашою психікою, розумом, відчуттями і волею. Сила гріха є у брехні. Отож якщо діємо тільки за своєю природною вдачею, без Божого світла, тоді ми, власне, постійно перебуваємо в самообмані. Спричинене гріхом порушення нашої природи відбивається і в тілесній області. Емоції, які самі по собі не є погані, і якщо вони є в гармонії і під владою розуму та волі, то можуть бути навіть дуже корисні. Але, на жаль, відчуття і пристрасті є інструментом гріха, який живе в нашій душі. Ісус вимагає від нас, щоб ми втратили свою душу заради Нього і Євангелія (пор.Мк.8,35), бо це є основою визволення від гріха. Гріх і силу брехні та зла, яка є за ним, Ісус переміг на Голготі своєю смертю. Смерть, яку спричиняє гріх, Ісус переміг своєю власною смертю. Перемога є тільки в Христі, в цілковитій відданості Йому. Якщо хочемо привласнювати щось, що не дамо до Божого світла і під Божу владу, навіть якщо б це були начебто невинні або й добрі бажання чи плани, то це швидше чи пізніше обернеться проти нас і принесе плоди марноти і смерті. Лише те, що робимо в єднанні з Ісусом, приносить користь для вічності. З нашого боку це єднання залежить від того, як приймаємо Божу волю до конкретних ситуацій. Йдеться про відношення до речей, до людей, до себе.
Закон нас не звільнить від гріха, він лише виявляє гріх. Якщо у власному світлі і власною силою будемо намагатися зберігати закон, то втратимо основу, якою є вічне життя. Станемо законниками і фарисеями, які опановані егоїзмом – закорінені у своїй правді і в своєму добрі. Звільнення є лише через агапе – Божу любов. А вона є розп’ята. Якщо приймаємо цю любов, то наше еґо мусить іти на хрест, а одночасно мусимо втратити свою душу задля Христа і Євангелія. Тоді діє Божа сила (пор. вірш 23-25).