Слово Патріарха Іллі на свято пророка Іллі

Пророк Ілля діяв у часи царювання ідолопоклонницького царя Ахава. Святе Письмо свідчить про Ахава: «Він чинив зло в очах Господніх гірш від усіх, що були перед ним. Не досить було йому того, що ходив у гріхах Єровоама, сина Навата! Він узяв за себе Єзавель, дочку Етбаала, царя сидонського, і заходився служити Ваалові й поклонятись йому. Він поставив Ваалові жертовник у Вааловому храмі, що збудував у Самарії. Зробив Ахав і Ашеру; додав багато й інших учинків, таких, що довів Господа, Бога Ізраїля, до гніву більш від усіх ізраїльських царів, що були перед ним» (І Цар. 16,30-33).

Ім’я Ілля означає «Господь є Бог». І можна сказати, що це якраз було програмою і змістом життя цього пророка. Його ревність за вірність Господу вела його до багатьох великих духовних сутичок з ідолопоклонством. Найвідомішою є боротьба на Кармелі, де він сам в ім’я Господнє боровся проти 450 пророків Ваала і 400 пророків Ашери. І вони, і пророк Ілля повинні були підготувати жертву, але не запалювати під нею вогонь. І пророк Ілля додав: «Бог, який відповість вогнем, той є Богом» (І Цар. 18,24). Він прагнув, щоб народ не кульгав на два боки, щоб не поклонявся іншим богам і щоб вшановував як Бога тільки Господа. Тому він просив Бога: «Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні, що Ти ‒ Бог в Ізраїлі, що я ‒ Твій слуга, і що я вчинив це все за Твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що Ти, Господи, Бог, і що Ти навертаєш їхні серця» (І Цар. 18,36-37). Бог вислухав Свого вірного слугу: Господній вогонь зійшов на його цілопальну жертву і поглинув її. Коли всі люди побачили це, то припали обличчям до землі і закричали: «Тільки Господь є Бог! Тільки Господь є Бог!» Тоді Ілля повбивав усіх пророків Ваала. Але після цієї перемоги настало переслідування з боку Єзавелі. У Святому Письмі читаємо: «Ахав оповів Єзавелі все, що зробив Ілля та як він повбивав мечем усіх пророків. Тоді послала Єзавель до Іллі посланця сказати: „Нехай же й мені те боги заподіють та ще причинять, коли я завтра о цій добі не зроблю з твоїм життям те, що ти зробив із життям кожного з них”. Злякавсь Ілля, встав та й пішов звідти, щоб рятувати своє життя» (І Цар. 19,1-3).

Єзавель хотіла помститися Іллі, тому він втікає від неї. Він не думає: «Я ж помазаний Богом. Коли Бог зробив таке чудо на Кармелі, то Він може легко знищити і чаклунку Єзавель». В цьому випадку Бог не робить чуда, і пророк Ілля втікає. По дорозі його огорнув смуток, він бажав померти і сказав: «Буде з мене! Тепер, Господи, візьми мою душу, бо я не ліпший від моїх батьків» (І Цар. 19,4). Але Господь підкріпив його через Свого ангела і Ілля знов у послусі Богу йшов сорок днів і сорок ночей аж до Божої гори Хорив. Це гора, на якій Мойсей отримав Десять Заповідей. Там він зайшов до печери і переночував. Тоді надійшло до нього слово Господнє. Бог запитав: «Чого ти тут, Іллє?» Пророк міг би сказати: «Чому мене питаєш? Адже Ти сам привів мене сюди. Я не збирався сюди йти, я хотів померти. Але Ти послав ангела і тому я прийшов. Що тепер бажаєш, Господи?» Але Ілля поскаржився: «Я палаю горливістю за Господа, Бога сил, бо сини Ізраїля покинули завіт Твій, жертовники Твої поруйнували й пророків Твоїх вістрями повбивали. Зоставсь я один, та вони намагаються й мене звести зі світу». Бог відповів Іллі: «Вийди, встань на горі перед Господом». І ось прийшов Господь. «Великий, потужний вітер, що розривав гори й трощив скелі, йшов перед Господом; та не у вітрі Господь! Після вітру стався землетрус, та й не у землетрусі Господь! По землетрусі ‒ вогонь, та й не у вогні Господь! Після вогню ‒ тихесенький, лагідний вітрець. Скоро Ілля його вчув, то затулив обличчя плащем, вийшов і став при вході в печеру».

Вітер, що розриває гори і трощить скелі, землетрус, вогонь… І аж після цього ‒ тихий, лагідний голос. Перед приходом Господа відбувається очищення, і аж тоді лунає тихий голос, який вносить життя. Спершу руйнується все, що походить від Божого ворога, а потім приходить Господь.

На скаргу Іллі Бог відповідає: «Повернися!» ‒ і наказує йому зробити три речі: помазати Хазаела царем над Арамом, помазати Єгу царем над Ізраїлем, і Єлисея ‒ пророком замість себе.

Отже, Ілля повертається в послусі вірі… Іноді Бог використовує людину для великої справи, але це пов’язане з хрестом: до того або після того. А вкінці може настати і мученицька смерть. З цим необхідно рахуватися. У житті святих Бог робив чуда: наприклад, коли їх мучили, ніщо їм не шкодило ‒ але вкінці їм все-таки відтинали голову. Все одно вони колись померли б природною смертю, а так за одну мить увійшли до вічної слави.

Як тільки Ілля повернувся з Хориву, то відразу ж помазав замість себе пророка Єлисея. Наступні два завдання він вже не виконав особисто, але доручив їх своєму учневі, який здійснив їх у відповідний Божий час: помазав Хазаела царем над Арамом, а Єгу ‒ царем над Ізраїлем. Хазаел став знаряддям Божого гніву, а Єгу подбав про винищення роду Ахава (який провинився проти Господа ідолопоклонством), а також подбав про знищення культу Ваала в Ізраїлі. Це сталося по-іншому, ніж можна було б очікувати ‒ але це сталося. Бог має тисячі способів, як врятувати народ ‒ і наш народ. Але Єгу не знищив золотих тельців, які були в Бетелі та Дані, тому не вистояв перед Господом як цар, а його нащадки сиділи на престолі Ізраїля тільки до четвертого покоління.

Але повернімося до Ахазії, сина Ахава. Після смерті батька він також відпав від Господа. Що говорить про нього Святе Письмо? «Він чинив те, що Господеві не довподоби, і ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї, і дорогою Єровоама, сина Навата, що ввів Ізраїля у гріх. Він служив Ваалові, падав перед ним ниць і доводив до гніву Господа, Бога Ізраїля, цілком так само, як чинив його батько» (І Цар. 22,53-54).

Коли ж він упав через поруччя у своїй верхній світлиці в Самарії і занедужав, то послав послів запитати Ваал-Зевува, екронського бога, чи вийде живим з цієї хвороби. Коли посли були в дорозі, то зустрілися з пророком Іллею, який відіслав їх назад з посланням від Господа, що цар не підніметься з ліжка, на якому лежить, і мусить померти, бо він не звернувся до Бога, але до демона. Пророк тільки сказав правду, а все-таки розгніваний цар послав півсотні воїнів з півсотником, щоб вбити його. Але за словом Божого мужа з неба зійшов вогонь і спалив воїнів. Отож, ніякого фальшивого милосердя: тут відбувалася боротьба з ідолопоклонниками і з духом, який є за ними.

Вдруге сталося те ж саме. І аж втретє, коли воїни прийшли в покорі, Ілля, за словом ангела, який говорив до нього, мав зійти вниз і стати перед царем. Знову ж таки, не з власної волі, але за Божим словом. Це не означає, що він чув голос. Можливо, прийшла сильна думка і він знав: «Це від Бога. Це говорить Бог».

Потім він повторив Божий вирок над царем за те, що той послав питати в Екрон через віщунські практики: «„За те, що ти послав послів питати Ваал-Зевува, екронського бога, ‒ наче б в Ізраїлі не було Бога, щоб про те питати, ‒ тому не встанеш з ліжка, на яке ліг; ти мусиш умерти”… І вмер він за Господнім словом, що промовив Ілля» (ІІ Цар. 1,1-17). Покарання прийшло, хоча посланці Ахазії не дійшли до Екрону: достатньо було жесту царя…

Пророк Ілля двічі на Боже слово прикликав вогонь, але втретє Бог сказав йому: «Стоп!» Часто щось подібне трапляється і в нашому житті. Коли Господь скаже тобі зробити якусь малу річ, то не турбуйся, що буде далі. Тепер зроби те, що хоче Бог. Потім Бог дасть тобі інше завдання ‒ в новій ситуації виконати конкретну річ. Але людина любить стереотипи і їй не хочеться щоразу шукати Божу волю. Тому програє, а потім ще й бунтується проти Бога. Отож потрібно ходити у вірі, не боятися невизначеності і не бажати наперед знати весь Божий план.

Скільки християн не шукає Божої волі, але ходить до різних віщунів і екстрасенсів та забуває, що згідно з Божим словом у Старому Завіті існувала смертна кара не тільки для віщуна, але й для замовника, який вдавався до його послуг, хоча б це був і сам правитель! У Святому Письмі читаємо: «Хто звернеться до заклиначів мерців і знахурів, щоб слідом за ними блудувати (духовно), Я звернуся проти нього й викоріню його з-поміж його люду» (Лев. 20,6).

Історія Ізраїлю розвивалася навколо цієї Першої, найголовнішої Заповіді. Але дух ідолопоклонства був настільки сильним, що навіть великі пророки, такі як Ілля та Єлисей, не могли його усунути. Вони робили надзвичайно великі чуда, обоє воскресили мертвих хлопців, та й мертвий чоловік, який був кинутий у гріб Єлисея, також воскрес. Але все ж їм не вдалося усунути корінь ідолопоклонства. Воно дуже глибоко закоренилось.

Часто пророки Старого Завіту ідолопоклонство порівнювали з перелюбом. Коли народ схилявся до ідолопоклонства, сила якого криється в магії, віщуванні і спіритизмі (див. Втор. 18,9-14), то приходили війни, полон, хвороби… Якщо ж народ каявся за ці гріхи, то Бог чудесним способом втручався.

Мета і сенс нашого життя ‒ аж до кінця залишитися вірними на Дорозі, якою є Христос. Він також є Правда і Життя. Витриваймо, підбадьорюймо одні одних, щоб ми вистояли до кінця, а потім прийняли вінець вічної слави, який Бог приготував нам. Нехай же і ми ‒ як пророк Ілля, взятий у небо на вогненній колісниці ‒ зійдемо у вогні Божого Духа в обійми Небесного Отця!

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято пророка Іллі (2019)

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-the-duty-of-mission ua-the-essence-of-holiness ua-god-wants-us-to-obey-him-of-our-own-free-will ua-god-is-seeking-the-souls ua-salvation-is-in-christ-alone ua-the-moment-of-resurrection-confirmed

Календар

Жовтень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер    
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31  

Слово життя

«Бо те, що було неможливим для Закону, ослабленого тілом, Бог, пославши Свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі»

Рим. 8,3 (від 6.10. до 20.10.2019)