Роздуми над Словом Життя Як. 2,21-22

«Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним,
коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина?
Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами»

Попереднє слово життя, яке ми повторювали протягом двох тижнів і дозволили, щоб воно на нас діяло, було нам цілком зрозуміле: «Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли». Це ми бачимо в нашому повсякденному житті, а тому розуміємо це Боже слово. Але останнє речення: «Але коли Дух вас водить, то ви не під Законом», ‒ воно вже трохи незрозуміле. Кожен може пояснити це по-іншому. Бути веденим Духом означає ходити у послусі віри – так, як Пресвята Богородиця і як даний нам за приклад прабатько Авраам. Хто дозволяє себе вести Духом Божим, той не піде проти Божого закону, але навпаки, буде його дотримуватися.

Але в посланні до Галатів апостол висвітлює ще одну проблематику, пов’язану з Законом, яка є для нас дещо чужою. Йдеться про питання обрізання і дотримання приписів Мойсея про різні очищення, при чому акцентується на обрядовості, яка, фактично, врешті угасила Духа. Тому апостол Павло щодо цієї області Закону був повністю вільний. Зрештою, і сам Ісус свідомо т.зв. «порушував» суботу: Він оздоровив хворого, дозволив учням розтирати колоски і тому подібне. У нашому житті, якщо хочемо жити правдивим відношенням до Бога, необхідно мати перед собою мету і використовувати відповідні засоби для її досягнення. Але часто ми з засобів робимо мету – а це законництво. Ми втрачаємо відношення до Бога і реалізуємося в обрядовості та зовнішньому виконанні Закону. А якраз проти цього бореться апостол Павло. Він пише про це як у посланні до Галатів, так і в посланнях до Римлян та до Колосян… Тому він бореться і проти самого обрізання. Якщо б ми дотримувались обрізання, то мусіли б дотримуватись і всіх старозавітніх приписів, та втратили б відношення до Христа. Це суть того, що Святий Дух висловлює в посланнях через апостола Павла. Також сам Ісус докоряє за це фарисеям. Наприклад, вони давали корбан, але цим нехтували Заповідь «Шануй батька свого і матір свою».

В наших християнських умовах існує така ж небезпека. Знову наголошується на засобах, а мета втрачається. Прикладом є німецька теологія, яка начебто глибше пояснювала Святе Письмо, але насправді за нею є дух лицемірства і єресей. Сьогодні вже бачимо плоди цієї теології, яка виступила проти самого Бога. Вона нівелює Божі закони – як Декалог, так і заповіді Христа. Вона навіть схвалює гомосексуалізм і через різні побожні фрази завжди уникає суті, так що замість того, щоб вести до Бога, веде від Бога і до погибелі. По плодах пізнаємо це отруйне дерево людського мудрування. Правдива віра має бути пов’язана з життям! Як каже Ісус: «Не кожний, хто промовляє до Мене: Господи, Господи! ‒ ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця Мого». І саме це тепер підкреслює апостол Яків, кажучи, що віра без діл мертва, і вказує на батька Авраама, який повірив Богові і в послусі віри ішов жертвувати, тобто вбити, свого власного сина, що сьогодні розцінювалося б як злочин, як вбивство. Тут ми повинні усвідомити, що Авраам був поганином, якому з’явився Бог. Він вийшов із поганського середовища, де приносилися і людські жертви. Але Бог тільки випробовував Авраама. На кінець він не убив свого сина. Наприклад, вчинити аборт і посилатися на наслідування Авраама було б вершиною лицемірства! Бачимо, як можна маніпулювати навіть правдами віри. Маніпуляцією також є те, що німецькі теологи стверджують, що йдуть вперед, що вони вже не під Законом, і скасовують Божі заповіді. Який дух їх веде? Не Дух Божий, але дух диявольський, дух брехні і смерті. Сьогодні це вже бачимо по плодах. На жаль, цю німецьку теологію з єресями і апостазією приймає і багато студентів, які навчаються в Римі і повертаються звідти єретиками. Остерігайтеся їх! І не тільки тих, що з Риму; бо і в самій Україні семінаристи з такої літератури навчаються єресей і пропагують їх як новий, т.зв. динамічний, підхід до депозиту віри. Молоді студенти теології, які не навернулися внутрішньо, які не наслідують Христа і молитву вважають зайвою, схиляються до єресей, бо вони їх приваблюють. Тоді вони стають активними, часто аж гіперактивними, т.зв. творчими… Але в чому? У здійсненні підступного самогубства, духовного, а згодом і фізичного.

Якби ми стверджували, що між апостолом Павлом і апостолом Яковом існують протиріччя, та приписували Якову твердження, що людина спасається через вчинки, а не через віру, то це була б єресь. Людина спасається через віру, але повинна чинити діла віри, інакше втратить спасительну віру. Вона повинна жити вірою. Праведник живе вірою. Своїми власними ділами людина не спасеться, а крім того, вони просякнуті нашим егоїзмом і пошуком марної слави, навіть у побожності, як це бачимо у фарисеїв. Вони напоказ ходили в довгих шатах з широкими рукавами і любили, щоб люди називали їх «учителю». Саме за це докоряє їм Ісус і називає їх побіленими гробами. Врешті вони засудили Ісуса і розп’яли, бо не мали Духа правди, Духа Божого, і їхні вчинки та віра були мертвими.

Апостол Яків у 2-й главі, починаючи з 14 вірша, говорить про взаємозв’язок віри з ділами. Він критикує своєрідну академічну віру, яка визнає певні правди, але є мертвою. Він також критикує духовне лінивство тих, які прикриваються фразою, що вірять, але не хочуть ні молитися, ні наслідувати Христа, ні виконувати заповіді Ісуса. Стосовно цього він каже, що і демони вірять, але трясуться. Така віра нікого не спасе, вона мертва. А тоді додає, у віршах 23-26: «Так здійснилося Писання, яке каже: „Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність”, і він був названий приятелем Божим. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом? Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва».

Прикладом послуху віри для нас є не тільки Авраам, Мойсей, Давид і всі пророки, але перш за все Пресвята Богородиця. Ісус в годину Своєї смерті дав нам її за Матір. Запитуємо: Для чого? Чеське прислів’я говорить: «Мати має не тільки родити, але й водити», – тобто виховувати. А також прислів’я каже: «Яка матуся, така й Катруся». На жаль, нашою природною матір’ю є Єва. Ми всі унаслідували від неї програму гріха. Людина обертається навколо свого егоїзму, який веде до терпінь, проблем, і врешті – до вічної смерті. Тому ми повинні знову народитися з Духа Божого. Мусимо прийняти Христа. Але нам також потрібні вихователі, вчителі. А хто для дитини є найкращою вихователькою в житті? Хто ж, як не її мати? Якщо добра мати, то добрі і діти. Якщо мати погана, то погані і діти. Мама виховує не тільки словом, але й прикладом. Погляньмо на Матір Ісуса: вона охоронена від первородного гріха, тобто від духовної отрути, яку на нас перенесла наша спільна земна мати Єва. Проте Марія не тільки була непорочно зачата, охоронена Богом від первородного гріха, але вона й надалі співпрацювала з ласкою Божою і діяла у вірі. В момент Воплочення Божого Слова вона сказала Богу своє «так», а Єлизавета, ведена Святим Духом, так каже про неї: «Блаженна та, яка повірила, що здійсниться сказане їй від Господа!» Слово стало Тілом, Бог став людиною, через її віру. А так само і ми через віру повинні приймати Ісуса. Він має в нас рости, а ми маємо маліти (пор. Ів. 3,30).

Як діяла Пресвята Богородиця, коли мала народити Ісуса, але раптом прийшов наказ подорожувати з Назарету до Вифлеєму – у холодну пору року, пішки, понад 100 км? Вона не нарікала, але прийняла цю ситуацію у послусі віри. До неї вже не говорив ангел Господній. Це був лише наказ імператора Августа, дія якого поширювалась на цілу Римську імперію; йшлося про перепис населення. Вона не нарікала і тоді, коли була змушена вночі втікати з малим Ісусом в Єгипет. Вона не сказала: «Ангел Божий повинен захищати мене, чому я маю втікати? Це боягузтво, слаба віра». Ні-ні, нічого подібного: у цій ситуації вона послухала наказ про втечу, переданий через Йосипа. І знову ж таки, в послусі у відповідний час повернулася, не швидше і не пізніше. А потім жила своїм укритим життям в Назареті. Вона мусіла вміти налагоджувати відносини з сусідками, які часто мали свої егоїстичні інтереси, добре усвідомлювала їхні слабкості, і їй також було боляче, коли вони поводилися злобно і несправедливо. Вона не осуджувала їх, внутрішньо намагалася налагоджувати ці взаємовідносини в рамках послуху Богу. Це було пов’язане з жертвою і самозреченням, а часто і з приниженням. А так само і наше людське життя – це не якісь героїчні вчинки. Можливо, і з’явиться нагода для них, але тільки кілька разів, або навіть раз, у житті. Наше життя складається з буднів, в яких ми повинні шукати Божу волю і виконувати свої обов’язки. А прикладом для нас має бути Пречиста Діва Марія. Вона говорила з Богом, говорила з Ним і про свої болі, проблеми, а також бачила зло, яке діяло в її оточенні у звичайному Назареті, де люди були такими ж, як і ми, зі своїми егоїстичними поглядами. Так, це найважливіше з усього – говорити з Богом передусім у молитві, знайти час на Бога і на свою душу, а також говорити з Ним у своїх терпіннях та повсякденних справах. При кожній праці виникають певні проблеми, труднощі, і кожен день складається з дрібних клопотів, які спричиняємо ми самі через свою недосконалість, або ж обставини, чи люди, чи хвороба, страх, здавалося б нерозв’язні проблеми, які нас пригнічують, проблеми з дітьми, проблеми в сім’ї, на роботі, різні нещастя… Це повсякденне життя, і саме на нього маємо дивитися поглядом віри і в послусі віри приймати життєві випробування, дякувати за них. На відміну від Богородиці, ми, як каже Писання, повинні ще сім разів на день дякувати Богу за Його справедливі присуди. Тобто вже тут, на землі, маємо переживати чистилище, щоб уникнути його після смерті. І це для нас є не тільки чистилищем, але водночас і нашою місією: ми можемо жертвувати свої терпіння і приносити їх Богові за духовне воскресіння України, за свої сім’ї і т.д. Отож, ми повинні говорити з Богом. Скільки щодня є можливостей для цього! Коли десь чекаємо і є безсильними, не можемо нічого пришвидшити і не можемо нічого більше робити, тоді не потрібно видзвонювати мобільними телефонами або швидко вдягати навушники з якоюсь шкідливою музикою чи з іншими дурницями. Навпаки, ми повинні спілкуватися з Богом! Потрібно усвідомити: Господи, Ти бачиш мене, Ти є тут, Ти мене любиш. Я віддаю Тобі свій гріх, віддаю Тобі своє свавілля і свою теперішню проблему. Людина потребує спілкуватися з кимось, розповісти про свій біль, про свою проблему, але часто не знайдеться нікого, хто б вас вислухав. Усі зайняті, не мають часу. Усі мають свої проблеми, так що ні батьки не мають часу на своїх дітей, ні чоловік на свою жінку… Кожен сидить у своєму Інтернеті і має свій світ, повністю відділений від реальності. Тому в сім’ї кожен є відокремленим, стосунки між людьми розбиті, бо втратилася вертикаль комунікації з Богом.

Згадую про стару 85-річну жінку, хорватку, яка сміливо сповідувала свою віру посеред атеїстичного середовища в одному віддаленому селі. Її висміювали щоразу, коли вона йшла до храму, висміювали її віру, але вона відважно йшла своєю дорогою. Вона говорила з Ісусом про своє здоров’я, про хвороби, виявляла турботу про спасіння людей, які залишили її і вже не мали на неї часу. Але вона ніколи не була сама, вона була з Ним. Проста жінка. Одного разу пекла і не могла витягнути братванку зі старої печі. Тож відразу звернулася до Господа Ісуса – і їй вдалося. А таких простих досвідів мала щодня багато. Врешті, однієї неділі не прийшла до церкви. Я відразу це помітив, бо в тому селі на Службу Божу ходило всього п’ять людей. Тому після Літургії я прийшов до її дому. Вона була хвора, лежала. Коли побачила мене, усміхнулася і сказала, що щойно просила Господа Ісуса, щоб я прийшов і не забув принести їй Святі Тайни. Тоді коротко сказала, що відчуває, що Господь Ісус вже хоче покликати її до Себе, тому так наполегливо просила Його, щоб я, як священик, ще прийшов. А коли з радістю прийняла Ісуса в Євхаристії, я помолився з нею, і невдовзі, швидше ніж за годину після мого відходу, вона віддала свого духа Господу Ісусу. Вона дуже почитала Пресвяту Богородицю, до якої з довірою зверталася. Її образ був центром у її бідній хатині, та й не тільки образ. Перед ним вона годинами молилася та співала побожні пісні Господу Ісусу і Його Святій Матері. Так вона жила і так померла, перейшовши у вічну славу.

Життя з віри. Найбільшим прикладом для нас є Богородиця. Безперечно, ми повинні наслідувати Господа Ісуса, Він – Дорога, Істина і Життя. Але хто найкраще навчить нас цього вміння вірно наслідувати Його? Звичайно ж, Святий Дух. Але Ісус не тільки послав нам Святого Духа, Він також дав нам Свою Матір. Потрібно пам’ятати, що через Марію і Святого Духа Він сам прийшов у цей світ. І знову хоче прийти – і не тільки прийти, але й жити в нас. А щоб Ісус жив у нас, а не був тільки в’язнем чи голодним, спраглим або нагим, але щоб дійсно був нашим Господом і Богом – такого відношення до Ісуса має навчити нас Ісусова Матір. Тому щодня звертаймося до неї з довірою і стараймося ставити собі питання: Як би в цій ситуації на моєму місці поводилася Діва Марія? Що робила б вона? Я – її духовний син, її дочка, тому маю її наслідувати, маю дивитися на її приклад, на те, як вона жила з Ісусом, як спілкувалася з Богом – так маю робити і я. Тоді в годину смерті не буду жаліти. У книзі мого життя кожен день – наче один аркуш, а якщо я буду з Марією, він не залишиться порожнім. Він буде повний молитов, простих актів любові, малих жертв, самозречень, покори… А ці скарби злодії у нас не вкрадуть та іржа не знищить. Це вічні скарби. І ми повинні щодня збирати їх, використовувати час, бо не знаємо ні дня, ні години, коли Бог нас покличе. Тому живімо з віри!

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Як. 2,21-22

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-god-is-seeking-the-souls ua-salvation-is-in-christ-alone ua-the-moment-of-resurrection-confirmed ua-live-in-intimate-communion-with-jesus ua-the-blood-of-jesus-cleanses-us-from-every-sin SONY DSC

Календар

Червень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Тра    
  1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Слово життя

«Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному. Увесь бо Закон міститься у цій одній заповіді: Люби ближнього твого, як себе самого»

Гал. 5,13-14 (від 16.06 до 30.06.2019)