Слово Патріарха Іллі про те, як Ісус умиває ноги апостолам

«Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: „Де хочеш, щоб ми приготовили Тобі їсти Пасху?” Він відповів їм: „Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями Моїми.” Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху. Коли ж настав вечір, сів Він до столу з дванадцятьма учнями» (Мт. 26,17-20).

Духовно увійдімо в горницю, де зібралися апостоли разом з Ісусом. Пасхальні свята пов’язані з обрядом жертвування агнця і з Пасхальною вечерею. Вони мають нагадувати вихід ізраїльського народу з єгипетського рабства. Ісус прийшов, щоб визволити людство з рабства гріха і диявола. Він гідний того, щоб ми Йому служили і любили Його! Але щоб ми змогли жити для Христа, Його любити і бути охочими Його наслідувати та померти за Нього, мусимо мати глибокий фундамент віри. Як каже Ісус, треба зайти на глибину. А тепер ми хочемо подивитися, якою є та глибина Божої любові, яку Ісус відкриває ввечері перед Своєю смертю у вузькому колі апостолів. Один з них, як репортаж, записав для нас ці внутрішні розмови. В Ісусових словах є така глибина, що про них можемо роздумувати все життя, повертатися до них, а Святий Дух може вводити нас все глибше і глибше до цих таїнств.

Прочитаймо зі Святого Письма, що відбулося ввечері перед Ісусовою смертю в горниці: що говорив Ісус і про що питали апостоли. Якби ж то ми відчули цю атмосферу Ісусової любові, того, що Він говорив та робив! 13 глава Євангелія від Івана розпочинається словами: «Було перед святом Пасхи. Ісус знав, що прийшла Його година, щоб перейти з цього світу до Отця». Так, Ісус це знав, знав, що Його чекає болісна смерть і що за кілька хвилин настане година темряви і Він буде зраджений, зв’язаний і відданий в руки ворогам, за якими є дух темряви. Саме він ініціював Ісусове страждання і смерть через конкретних людей, які тоді мали владу. «Ісус знав, що прийшла Його година». Апостоли цього не знали. Якби ж то і ми знали, коли прийде наша година і коли ми будемо змушені відійти з цього світу…

Далі апостол Іван каже: «Полюбивши своїх, що були у світі, полюбив їх аж до кінця» (Ів. 13,1). Чи і ми належимо Ісусу, хоча й мусимо жити у світі? Апостол Іван продовжує своє свідоцтво: «Коли вечеряли, диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив Його». Це відбулося на вечері, в присутності Ісуса. Ісус виявляє найбільшу любов ‒ і все ж там діє диявол. На останній вечері були не тільки 12 апостолів та Ісус, але там був присутній та діяв і диявол. Це дивно, але це реальність. Що робив диявол? ‒ Вклав у серце одного з апостолів зраду Христа. Диявол вміє вкладати у серце кожної людини спонукання до зради Бога, до зради Христа. Тому нам необхідно каятися, як каявся апостол Петро. Він ще тієї ж ночі відрікся Ісуса, але потім щиро каявся ‒ аж до кінця свого життя.

Що відбулося після того, як диявол вклав зраду в серце Юди? «Ісус, знаючи, що Отець усе дав Йому в руки, і що від Бога Він вийшов і до Бога повертається, встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці…». А що було далі? «І почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний». Ісус умив ноги і Юді, апостолу-зраднику. Євангелист Іван ще точно описує все, що слідувало опісля. Він змальовує нам реакцію Петра, коли Господь Ісус підійшов до нього і почав обмивати йому ноги. Петро сказав Йому: «Господи, Ти хочеш мені вмити ноги?». Ісус йому відповів: «Що Я роблю, ти тепер не розумієш, але зрозумієш потім». Петро сказав: «Ніколи не митимеш мені ніг!». Ісус йому відповів: «Коли Я тебе не вмию, то не матимеш зо Мною частки». Петро цього не розумів, але здався, кажучи Ісусу: «Добре, Господи, якщо вже так мусить бути, то не тільки ноги, але й руки, і голову!». Ісус сказав йому на те: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та не всі». Ісус знав, хто зрадить Його, а тому сказав: «Не всі ви чисті».

Умивання ніг ‒ це була служба раба. Раби обмивали ноги своїм господарям. А цей жест зробив Ісус. Безсумнівно, апостоли дуже добре це запам’ятали. Як і чуда з життя Ісуса вони запам’ятали краще, ніж Його слова. Але апостол Іван дуже добре і з чуттям записав і слова ‒ дуже глибокі слова, які Ісус промовив на цій останній вечері. Він записав їх для нас у своєму духовному репортажі, який є частиною Євангелія. «Коли Ісус умив ноги і вбрався в одіж, знову сів до столу та й каже до них: „Чи розумієте, що Я зробив вам?”». Мабуть, не розуміли, тому Ісус продовжував: «Ви звете Мене Учитель та Господь, і правильно кажете, бо дійсно Я є». Те слово «Я є» ‒ це ім’я Боже. Коли перед тим Ісус сказав його своїм ворогам: «Істинно, істинно кажу вам, раніше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8,58), ‒ вони схопили каміння, щоб Його каменувати, бо цим Ісус натякнув на те, що є Божим Сином, істинним Богом. А вони реагували на це так, що хотіли Його вбити, бо не приймали Ісусове свідоцтво, вважали Його виступ і служіння людству богохульством. Тому потім і засудили Його на кару смерті через розп’яття. За цим також був диявол, який вклав їм це до серця і затемнив Анну, Каяфу, Пилата та всіх, які згодом брали участь в судовому злочині і в боговбивстві Божого Сина.

Тоді Ісус сказав: «Тож коли вмив вам ноги Я ‒ Господь і Учитель, ‒ то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили, як Я вам учинив». Отож ми повинні вмивати ноги один одному. Скільки разів в житті Ісус умивав ноги апостолам? Тільки раз. А що стосується умивання ніг, то і раб умиває своєму пану ноги, але при тому може думати про своє. Це служіння, цей жест сам по собі є упокоряючим, але коли людина робить це регулярно, як, наприклад, раби, то вважає це чимось цілком нормальним. Але у горниці не йшлося про саме умивання ніг. Ісус говорить про відносини. А потім, відразу після того, як зрадник Юда пішов з горниці, Ісус почав говорити про нову заповідь: «Нову заповідь даю вам: щоб ви любили один одного! Як Я полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі пізнають, що ви Мої учні, коли любов взаємну будете мати». Ісус використав слово «любов» ‒ «любити». Слово «агапе» у грецькій мові означає любов до Бога. Це любов, яка вимагає тотальності, про яку ми нерадо чуємо. Така любов означає повністю датися Богу: «Люби Господа Бога всім серцем, всією душею і всією силою» (Мт. 22,37). Це тотальність ‒ віддати все. Ісус все віддав за нас, Він став людиною і помер на хресті, щоб перемогти гріх, перемогти диявола і відкрити нам дорогу до вічної слави. Він віддав усе, а нам каже: «Щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Отож, це є «агапе» ‒ Божа любов. Інший термін у грецькій мові – це «філія». Він виражає любов до сім’ї, до батьків, до родичів, до народу. А також є ще любов тілесна, яка називається «ерос».

Ми, слов’яни, для означення любові маємо одне слово, а це призводить до повного хаосу. Людина, яка свідчить про Ісуса, повинна постійно говорити про любов, але що під цим терміном розуміють люди, які щодня дивляться телевізор, слухають радіо чи різну музику, де говориться тільки і тільки про ерос, та ще й про збочений ерос? «Агапе» ‒ це чиста любов до Бога. «Агапас ме?» ‒ запитав Ісус Петра, тобто: «Чи ти любиш Мене цією Божою любов’ю?». А Петро відповів йому: «Фільо се», тобто: «я люблю Тебе тією людською любов’ю, братньою любов’ю.». А це в слов’янській термінології, де маємо лише один термін «любов», ми неспроможні розрізнити. Але важливо, щоб ми не тільки розрізнили, але й реалізували Божу любов. Ісус сказав: «…щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас». Апостоли знали, як Ісус любив. Він завжди давав їм добрий приклад. А через декілька годин після цих слів Він зробив найбільший жест Своєї любові ‒ помер за них і за нас на хресті. Це вершина Божої любові ‒ не лише те, що Він помер за нас, але і те, що терпів, давши нам приклад для наслідування. Що означає: любити один одного ‒ оте «агапас»? Це питання не тільки почуттів, але насамперед волі. Це означає, що після того, як ми пізнали, що Ісус нас любить, що приніс Себе за нас в жертву і віддав за нас життя, ми вирішуємо, що хочемо йти за Ним, бути Йому вдячними, прийняти Його любов і спасіння та адекватно відповісти на це ‒ так, як Він, наш Господь і Бог, вимагає того від нас в листі, який нам дав через євангелистів, а ним є Боже слово.

Отож, «щоб ви любили один одного». Ми дійсно живемо в часи антихриста, в часи, коли під найблагороднішими і найпрекраснішими термінами, такими як «любов» і «єдність», приховуються найбільші злочини, які взивають до неба (наприклад, ювенальна юстиція, т.зв. насильство в сім’ях, гендерна ідеологія…). Треба мати чітку термінологію: що є що і хто є хто ‒ Хто є Бог, а хто є я; яке відношення я маю до Бога і яке Він до мене; яке відношення я повинен мати до своїх братів та до інших своїх ближніх.

Святе Письмо нам однозначно говорить про ставлення до ближнього: «Щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив». Але ці слова Ісус сказав у вузькому колі учнів. На іншому місці Ісус каже: «Не кидайте перли свиням, бо обернуться проти вас і розірвуть вас» (Мт. 7,6). Не варто щиро відкриватися перед людьми, які мають духа світу, є підлі, чи навіть служать дияволу та втратили здоровий глузд і совість. При зустрічі з ними необхідно бути обережним. А як? Як змія, бо зустрічаєшся зі зміями та існує загроза, що тебе «розірвуть». Не можемо бути наївними.

Такої деморалізації відносин, як тепер, ще не було в історії. Все просякнуте духовною отрутою. Відбувся вибух «старої людини» ‒ родовища зла в нас ‒ і це пронизало все. Демонські системи найперше сексуалізували людей, а потім насаджували їм окультизм, тобто пошану до демонів. Тоді промивали їм мізки найрізноманітнішими психологічними і філософськими методами, так що тепер вони вже нездатні розрізняти добро і зло, правду і брехню. А в такі часи ми живемо. Тому мусимо бути обачними, як змії, і простими, як голубки (див. Мт. 10,16).

В горниці Ісус переживає останні хвилини зі своїми апостолами. Там Він відкриває їм своє серце і розкриває найглибші таїнства нашого спасіння. І не тільки це; Він вчинив і жест, коли умив апостолам ноги. Любов «агапе» пов’язана з правдою, а правда – з покорою. Бо родовище зла в нас і духа брехні та смерті не переможемо своїм розумом, але тільки і тільки покорою.

Ісус ясно сказав: «Я дав вам приклад» (Ів. 13,15). Але це не означає, що ми маємо відразу йти купувати якісь відра і починати умивати своїм ближнім ноги. Це був би для них великий шок і вони вважали би нас безумними. Цей жест сам по собі не є поганий, якщо робиться у відповідному дусі. Але і це за деякий час стане буденним, якщо робиться надто часто, бо стара людина ‒ те зло в нас ‒ є великим комедіантом. Вона вміє адаптуватися і зловжити навіть найсвятішими цитатами і духовними досвідами для свого збагачення.

Отож, в чому полягає сенс умивання ніг? Що Ісус хотів нам цим сказати? Умивати ноги, по суті, означає впокоритися, уміти впокоритися перед своїм ближнім. Але ми не хочемо упокоритися навіть перед Богом. Така наша стара людина. А тут Ісус закликає нас упокоритися і перед людиною ‒ але заради Бога, задля того, щоб перемогти того духа гордині, який закриває очі нашому ближньому. Досить жесту. Цей жест ‒ це не обов’язково умивання ніг, але можна, скажімо, піти вибачитися, наприклад: «Пробач, що я сказав різке слово, мною заволоділи емоції». Признаймо свою провину, те, що ми були обманені емоціями, своєю мнимою правдою. Але часто ми скажемо якесь слово, зранимо ближнього і йдемо далі. Але так не можна! Стоп! Маємо своєму ближньому умити ноги ‒ вибачитися.

На іншому місці Ісус сказав: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось проти тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій». «Але, Господи, що це за несправедливість? Брат має щось проти мене, а я навіть не знаю що, тільки бачу, що він ходить насуплений, ображений і навіть не привітається. А що я йому зробив? Не знаю. А тепер я не смію приступити до Святого Причастя?! Він повірив якійсь брехні чи обмові, а я маю йти і його перепрошувати?! Адже це він мав би перепросити мене!». Але все-таки Боже Слово каже: «Ти йди примирися!». Тобто невинна сторона, або начебто невинна, має зробити перший крок. Це є жест, крок віри. Як виконати те, до чого нас закликає Ісус? Як умити ближньому ноги? Мусимо закритися у своїй кімнаті ‒ тобто задуматися, молитися до Бога та просити світла щодо цієї ситуації. Тоді Господь дасть нам певне світло, хоч, може, ще не точне. Але коли потім зробимо цей крок, упокоримося і підемо примиритися з ближнім, тобто «умиємо йому ноги», то раптом йому відкриються очі. Це закон, який діє. Можемо його перевірити, він діє на 100%. А тоді ще й ми дістанемо світло і усвідомимо собі: «Але ж і я був винен, а не знав цього. Я міг тому запобігти, щоб той брат не був зранений, щоб того чи іншого не трапилось. Звісно, я не робив цього зі злої волі, але оскільки я не є досконалий і святий, то роблю помилки». А Бог приймає нас такими, якими ми є, і тому каже нам, що маємо робити. Коли зробимо цей крок віри, раптом прийде Боже світло і відносини вияснюються, вороги стають друзями…

Отож, умивати ноги ми повинні і духовно, а це є питання взаємного прощення. Воно вимагає самокритики, правди і покори. Це основа, де ми даємо простір Богу і ближньому. А це і є любов, до якої нас закликав Ісус незадовго до Своєї смерті.

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі про те, як Ісус умиває ноги апостолам

 

Оберіть мову

Пошук

Gallery

ua-god-is-seeking-the-souls ua-salvation-is-in-christ-alone ua-the-moment-of-resurrection-confirmed ua-live-in-intimate-communion-with-jesus ua-the-blood-of-jesus-cleanses-us-from-every-sin SONY DSC

Календар

Травень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві    
  1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31  

Слово життя

«Бо тіло пожадає проти духа, і дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б. А коли Дух вас водить, то ви не під Законом»

Гал. 5,17-18 (від 19.05 до 02.06.2019)